Фальшивомонетництво на українських землях (1795–1917 рр.)
Loading...
Files
Date
2021
Authors
Бойко-Гагарін, А. С.
Boiko-Haharin, А.
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди
Abstract
Доведено, що протягом досліджуваного періоду фальшивомонетниками були
сфальсифіковані практично всі найбільш популярні серед населення зразки монет
та паперових грошових знаків. На рівні з фальшивомонетництвом зазнавали особи,
які незаконно переплавляли монети, а також ввозили монети гіршої якості із-за
кордону. Найпопулярніші зразки для фальшування грошей Російської імперії серед
кредитних білетів: 25 руб. та рідше – 10, 5 та 3 руб.; серед монет частіше
підроблялись срібні рублі та полтинники, рідше золоті – 5 та 10 руб., найчастіше в
5
якості зразка для підробки використовували монету номіналом 20 копійок. У
Австрійській та Австро-Угорській імперіях найчастішим зразком для фальсифікації
ставали монети номіналом 20 крейцерів, а після реформи тенденції у фальшуванні
змінилися – найпопулярнішими прототипами для підробки монет були 20 гелерів, 5
та 1 корона. Найчастіше трапляються свідчення про підробку банківських білетів
вартістю дореформених 1 та 10 гульденів, а у ХХ столітті – 10, 20, 50 та 100 корон.
Встановлено, що об'єктом фальшування в Царстві Польському стала не лише
загальноімперська російська монета, а і власна регіональна, а також я наявні в обігу
монети сусідньої Пруссії. Монету номіналом 10 грошів зразка 1840 р. можна
впевнено назвати однією із найпоширеніших монет свого часу. Численні свідчення
про виготовлення підробок подвійних злотих зафіксовано на Волині та Поліссі.
З 1735 р. в Російській імперії було таємно налагоджено виготовлення
високоякісних імітації золотих дукатів Голландії. Під час Російсько-Турецької
війни 1806–1812 рр. на Санкт-Петербурзькому монетному дворі було налагоджено
карбування імітацій турецьких курушів для постачання у війська на Дунайський
театр бойових дій. З приватної ініціативи фальшивомонетниками в Російській
імперії здійснювалось використання монет також Франції та Італії, в Австрійській
та Австро-Угорській – крупних срібних монет Румунії, Франції, Швейцарії та
США. При спробах перетину кордону зафіксовані випадки вивезення фальшивих
грошей Китаю.
Достовірно визначено повний технологічний ланцюг процесів підробки монет
та паперових грошових знаків, який починався із етапу пошуку відповідної
сировини (олова, ртуті, паперу із водяними знаками) та завершувався
виправленням недоліків (покриття поверхні монет металом, що імітує
дорогоцінний, імітація підписів та серії на паперових грошових знаках). Часто опис
обладнання, перелік інструментів, а також технічні характеристики самих
фальшивих монет можна зустріти на сторінках публікацій в періодичній пресі,
черговість та особливості технічного втілення процесів при виготовленні
фальшивих грошей дізнаємось також із збережених в архівних матеріалах допитів
затриманих та засуджених фальшивомонетників. It has been established, that during the researched period, the counterfeiters have
successfully falsified almost all of the most popular samples of coins and paper banknotes
among the population. Persons who smuggled coins illegally and imported inferior coins
from abroad were treated equally to counterfeiters themselves. The most popular samples
for counterfeiting money of the Russian Empire among banknotes are 25 rubles, and less
frequently – 10, 5 and 3 rubles; among coins, silver rubles and kopecks were
counterfeited more frequently, less often gold rubles – 5 and 10. Most often a coin of 20
kopecks was used as a sample for counterfeiting. In the Austrian and Austro-Hungarian
empires, 20 kreutzer coins became the most common pattern for counterfeiting, and after
the reform, counterfeiting trends changed – the most popular prototypes for
counterfeiting were 20 hellers, 5 and 1 korones. Evidence points that the most common
forged banknotes were pre-reform 1 and 10 guilders, and in the 20th century – 10, 20, 50
and 100 korones. It has been established that the object of counterfeiting in the Kingdom
of Poland was not only the all-imperial Russian coin, but also its own regional coin, as
well as the coins of neighboring Prussia, which were available in circulation. The 10
groschen coin of the 1840 model can easily be called one of the most popular coins of its
11
time. Numerous evidence of double zloty counterfeit has been collected in Volyn and
Polissia.
Since 1735, the Russian Empire has secretly established the production of highquality imitations of Dutch gold ducats. During the Russo-Turkish War of 1806–1812,
the St. Petersburg Mint produced imitations of the Turkish kuruş to be used for supplying
the army at the Danube theater of operations. On a private initiative, counterfeiters in the
Russian Empire also used coins from France and Italy, and in the Austrian and AustroHungarian empires – large silver coins from Romania, France, Switzerland, and the
United States have been forged. Some counterfeit money has been smuggled out of
China.
The full technological chain of the coin and paper banknote counterfeiting process
has been reliably determined, starting with the search for appropriate raw materials (tin,
mercury, watermarked paper) and ending with error correction (coating the surface of
coins with faux precious metal, imitation of signatures and series on paper banknotes).
Often the description of the equipment, the list of tools, as well as the technical
characteristics of the counterfeit coins can be found on the pages of periodicals, the
sequences and features of the technical implementation of these processes in the
production of counterfeit money are revealed in the interrogations of detained and
convicted counterfeiters, some of which were preserved in archival materials.
Description
Keywords
нумізматика, фальшивомонетництво, грошовий обіг, Російська імперія, підробка грошей, експертиза підробок, counterfeiting, money forgery, money circulation, financial sabotage
Citation
Бойко-Гагарін, А. С. Фальшивомонетництво на українських землях (1795–1917 рр.) : дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.06 / Бойко-Гагарін Андрій Сергійович ; Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди. – Переяслав, 2021. – 600 с.