МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ О.А. Магопець Н.С. Шалімова О.М. Черновол ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ Навчальний посібник 2022 Рецензенти: Лісовий А. В. – д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу ДПУ; Письменна М. С. – д-р екон. наук, професор, декан факультету менеджменту Льотної академії Національного авіаційного університету. Затверджено рішенням вченої ради Центральноукраїнського національного технічного університету (протокол № 10 від 27.06.2022 р.) Магопець О.А., Шалімова Н.С., Черновол О.М. Фінансовий аналіз: видання 2-ге виправлене і доповнене. – Кропивницький: ЦНТУ. 2022 р. 230 с. Посібник присвячено комплексу теоретичних та практичних питань організації і методики фінансового аналізу. У посібнику послідовно розглядаються значення і методичні основи фінансового аналізу, класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства, інформаційне забезпечення фінансового аналізу, аналіз майна підприємства та джерел його утворення, аналіз грошових потоків, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, аналіз фінансової стійкості, аналіз ділової активності, аналіз прибутковості та рентабельності підприємства, аналіз інвестиційної діяльності та комплексний аналіз фінансового стану підприємства. Посібник включає контрольні запитання до вивченого матеріалу, тести для перевірки знань та навчальні завдання. Посібник призначений для здобувачів вищої освіти та може бути корисним для викладачів, практикуючих бухгалтерів, аудиторів, фінансистів, менеджерів тощо. © О. А. Магопець, Н.С. Шалімова, О.М. Черновол. 2022. ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. Теоретичні основи фінансового аналізу. 1.1. Історія становлення фінансового аналізу. 1.2. Сутність і завдання фінансового аналізу. 1.3. Види фінансового аналізу. 1.4. Методи та прийоми фінансового аналізу. 1.5. Послідовність проведення фінансового аналізу. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу та користувачі його результатів. 2.1. Фінансова звітність як основне джерело інформації для фінансового аналізу. 2.2. Показники статистичної звітності, які використовуються у фінансовому аналізі. 2.3. Місце та роль даних з внутрішньогосподарської облікової документації у фінансовому аналізі. 2.4. Користувачі результатів фінансового аналізу. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 3. Аналіз майна підприємства 3.1. Аналіз складу та структури активів підприємства. 3.2. Аналіз необоротних активів. 3.3. Аналіз оборотних активів. 3.4. Аналіз стану запасів. 3.5. Аналіз стану дебіторської заборгованості. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 4. Аналіз джерел формування капіталу підприємства 4.1. Склад та структура джерел формування капіталу підприємства. Методика аналізу власного і позикового капіталу. 4.2. Методика оцінювання вартості капіталу підприємства та оптимізація його структури. 4.3. Аналіз ефективності використання позикового капіталу. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 5. Аналіз грошових потоків 5.1. Сутність та види грошових потоків. 6 8 8 9 12 14 16 18 18 20 27 27 29 30 31 34 34 36 41 41 43 46 50 52 54 55 56 62 62 65 68 69 69 71 75 75 5.2. Аналіз динаміки і факторів зміни обсягів грошових потоків. 5.3. Методика розрахунку і аналізу показників, які характеризують ступінь збалансованості грошових потоків. 5.4. Аналіз інтенсивності та ефективності грошового потоку. 5.5. Напрямки оптимізації грошових потоків. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 6. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства 6.1. Поняття платоспроможності й ліквідності підприємства 6.2. Аналіз ліквідності балансу 6.3. Аналіз ліквідності підприємства 6.3. Оперативний аналіз поточної платоспроможності Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 7. Аналіз фінансової стійкості підприємства 7.1. Поняття, значення і завдання аналізу фінансової стійкості. 7.2. Аналіз фінансової рівноваги між активами і пасивами. 7.3. Фінансова стійкість за критеріями стабільності джерел покриття запасів. 7.4. Відносні показники фінансової стійкості: методика їх розра- хунку, економічна інтерпретація. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 8. Аналіз ділової активності підприємства 8.1. Поняття ділової активності підприємства, її якісна та кількісна оцінка. 8.2. Показники, які характеризують рівень ефективності використання ресурсів підприємства. 8.3. Оцінка стійкості економічного зростання підприємства. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 9. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства 9.1. Значення та завдання аналізу фінансових результатів. 9.2. Аналіз складу і динаміки прибутку підприємства. 9.3. Аналіз фінансових результатів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства 9.4. Аналіз показників рентабельності підприємства. 9.5. Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку і рентабельності. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 10. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства 82 89 90 91 95 95 98 104 104 107 108 112 114 114 116 122 122 123 125 126 130 131 133 140 140 141 145 145 146 147 150 150 150 152 156 161 162 162 164 170 10.1. Економічна сутність інвестицій, їх класифікація та види. Завдання аналізу інвестиційної діяльності. 10.2. Аналіз обсягів інвестиційної діяльності. 10.3. Аналіз ефективності реальних інвестицій. 10.4. Аналіз ефективності фінансових інвестицій. 10.5. Аналіз ефективності інноваційної діяльності. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання Розділ 11. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства 11.1. Сутність та завдання комплексного фінансового аналізу. 11.2. Організація процесу проведення комплексного фінансового аналізу. 11.3. Базова формалізована методика комплексного фінансового аналізу. 11.4. Комплексний фінансовий аналіз на основі визначення загальної оцінки вартості підприємства. 11.5. Комплексний фінансовий аналіз на основі моделей прогнозування банкрутства підприємства. Контрольні запитання Тести для перевірки знань Навчальні завдання СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ 170 171 172 177 182 184 184 186 189 189 189 193 202 203 211 211 213 214 218 ВСТУП Входження України до світового економічного простору обумовлює необхідність опанування нових для вітчизняних підприємств моделей управління, які відповідають меті підвищення ефективності діяльності й водночас дають змогу зберегти стабільність та фінансову незалежність суб’єкта господарювання в умовах функціонування у конкурентному середовищі. Такі управлінські моделі, насамперед, ґрунтуються на проведенні систематичного і якісного фінансового аналізу, що дозволяє зменшити невизначеність та ризик, які притаманні будь-якому процесу прийняття управлінських рішень. Отже, якість управлінських рішень безпосередньо залежить від їх аналітичного обґрунтування. Знання основ фінансового аналізу дозволяє, з одного боку, визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання в ринковій економіці тобто його фінансову стабільність, платоспроможність і кредитоспроможність, характеризує ступінь використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою, власниками, персоналом, контрагентами тощо, з іншого боку, практично всі, хто залучений до ділового життя суб’єкта господарювання та його бізнесу мають можливість використовуючи методи, прийоми, моделі фінансового аналізу оптимізувати свої власні інтереси. Власникам, уміння застосовувати аналітичні інструменти дозволяє підвищити рентабельність капіталу, своєчасну реалізацію заходів щодо управління фінансовою стійкістю, визначити резерви зростання рентабельності, поліпшити платоспроможність і ліквідність; кредиторам та інвесторам – дає можливість ліквідувати ризики за позиками і вкладами, вибирати оптимальні інвестиційні проекти; партнерам по бізнесу – встановити з підприємством стабільні і надійні ділові відносини. Отже, обов’язок будь-якого спеціаліста економічного профілю – добре володіти сучасними методиками фінансового аналізу, майстерно його здійснювати і використовувати отримані результати. Завдяки знанню техніки і технології фінансового аналізу можна легко адаптуватися до змін ринкової ситуації і знаходити правильні рішення та відповіді. З огляду на це, засвоєння основ фінансового аналізу корисне для кожного, кому доводиться брати участь в ухваленні управлінських рішень або давати рекомендації для їх прийняття чи зазнавати на собі їхні наслідки. У процесі вивчення дисципліни “Фінансовий аналіз” студенти мають оволодіти теоретико-методологічними та практичними навичками здійснення аналізу фінансового стану та фінансової діяльності суб’єктів господарювання в сучасних умовах. Основними завданнями дисципліни “Фінансовий аналіз” є: - з’ясування сутності, основних цілей та завдань фінансового аналізу, оволодіння його методичним інструментарієм; - ознайомлення з джерелами та особливостями інформаційного та організаційного забезпечення фінансового аналізу; - вивчення комплексу показників оцінки фінансового стану підприємства та їх класифікації; - оволодіння методикою аналізу майна підприємства та джерел його утворення; - вивчення методичних принципів аналізу грошових потоків, аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства, аналізу фінансової стійкості, ділової активності, прибутковості та рентабельності підприємства; оволодіння методикою аналізу інвестиційної діяльності та методами комплексного аналізу фінансового стану підприємства. При викладенні матеріалу, автори посібника керувалися тим, що читачі вже мають певні фундаментальні знання в галузі економічного аналізу, статистики, бухгалтерського обліку, звітності та інших суміжних дисциплін, на які спирається фінансовий аналіз. Автори посібника сподіваються, що викладений в ньому матеріал сприятиме якісній підготовці фахівців зі спеціальностей “Облік і аудит”, “Оподаткування” та може бути корисним для студентів інших економічних спеціальностей, аспірантів, викладачів та практикуючих бухгалтерів, аудиторів, фінансистів, менеджерів тощо. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ 1.1. Історія становлення фінансового аналізу На запитання коли і де з'явився фінансовий аналіз, навряд чи хто зможе дати точну відповідь. Можливо лише деякими фактами показати, що витоки його знаходяться в глибокій давнині. У феодальній Британії 12 століття використовувалися елементи аналізу у системі обліку та контролю в сільськогосподарських маєтках. Засновником систематизованого економічного аналізу, як складового елементу бухгалтерського обліку, напевно можна вважати француза Жака Саварі (1622-1690), який впровадив поняття синтетичного та аналітичного обліку. Ідеї Саварі були поглиблені у 19 столітті бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827-1917), який створив вчення про синтетичне складання та аналітичне розкладання бухгалтерських рахунків. В кінці 19-го на початку 20-го століть з'явився оригінальний напрямок в обліку - балансоведення. Він розвивався за трьома основними напрямками: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів. На теренах України ще в кінці 19 століття з'явились перші школи, в яких викладались елементи аналізу, комерційних розрахунків. Проте, розквіт науки про аналіз балансу припадає на початок 20 століття, коли дійсно було оцінено роль економічного аналізу та його взаємозв'язок з бухгалтерським обліком. В кінці 19-го, на початку 20-го століть також активно розвивалася і наука про комерційні розрахунки. Комерційна арифметика, як вона тоді називалася, - це наука про розрахунки, які супроводжують будь-яку фінансову операцію. Сьогодні комерційна арифметика перетворилася в самостійний напрямок – “фінансове управління” або, іншими словами – “фінансовий менеджмент”. В свій час аналіз балансу та комерційна арифметика і були покладені в основу фінансового аналізу, який досить швидко почав розвиватися у другій половині 20-го століття в провідних країнах світу. Історія розвитку економічного та фінансового аналізу багато в чому доповнюється описом існуючих раніше підходів, та тих, що отримали розвиток сьогодні. Вони мають багато спільного, а існуючі відмінності носять досить умовний характер. Закордонні спеціалісти сьогодні виділяють п'ять найбільш самостійних напрямків (підходів) у розвитку фінансового аналізу. 1. "Школа емпіричних прагматиків". Представники цієї школи, працюючи в сфері аналізу кредитоспроможності компаній, намагались обґрунтовувати вибір набору відносних показників, придатних для такого аналізу. Цей аспект аналізу розглядався ними як найбільш важливий, а всі аналітичні дослідження будувалися на показниках, що характеризують оборотні засоби, власні оборотні засоби, короткострокову кредиторську заборгованість. 2. "Школа статистичного фінансового аналізу". Появу цієї школи пов'язують з працею Олександра Уолла, яка була присвячена розробці критеріїв кредитоспроможності та видана в 1919 році. Основна ідея останньої полягала в наступному - коефіцієнти, розраховані за даними фінансової звітності, корисні лише тоді, коли існують критерії, з граничними значеннями яких їх можна порівнювати. Розробку таких нормативів передбачалося робити у розрізі галузей, підгалузей та груп однотипних компаній шляхом обробки розподілу цих коефіцієнтів за допомогою статистичних методів. 3. "Школа мультиваріантних аналітиків". Основною ідею цієї школи є побудова концептуальних основ фінансового аналізу, які базуються на безумовному зв'язку окремих коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності, а також показників, які узагальнюють діяльність підприємства. Основне завдання діяльності даної школи полягало в побудові системи взаємопов'язаних аналітичних показників. 4. "Школа аналітиків, які займаються прогнозуванням банкрутства компаній". Підхід до аналізу подібний до першого, але основна увага приділяється фінансовій стійкості компанії, надається більша увага перспективному, ніж ретроспективному аналізу. Аналізуючи фінансову звітність, можна передбачити можливе банкрутство або, навпаки, своєчасно прийняти заходи по його недопущенню. В найбільш завершеному вигляді ці розробки представлені в роботах Едварда Альтмана. Однією з найбільш характерних його розробок є показник “сума Альтмана”, розроблений на підставі статистичного методу, який називається “аналізом множинних дискримінант” та визначає рівень схильності компаній до банкрутства. На підставі показника “сума Альтмана” визначаються групи компаній за їх наближеністю до банкрутства - безпечна зона, зона невизначеності, зона ризику банкрутства. 5. "Школа учасників фондового ринку". Це наймолодший з напрямків фінансового аналізу. Основна відмінність цього напрямку від усіх інших полягає в його більш широкій теоретичній спрямованості. Ним займаються, в основному, вчені та широкого розповсюдження на практиці цей напрямок не отримав. Суть методу - використання звітності для визначення рівня ефективності інвестування (у цінні папери), що прогнозується, та оцінки пов'язаного з ним ризику. Всі перераховані напрямки продовжують розвиватися, але їх розвиток безпосередньо пов'язаний з основною інформаційною базою фінансового аналізу - розвитком фінансової звітності. А її можливості об'єктивно обмежені. 1.2. Сутність і завдання фінансового аналізу Для забезпечення ефективної діяльності керівництву підприємства необхідно вміти реально оцінити фінансове становище свого підприємства, а також стан ділової активності й платоспроможності партнерів і конкурентів. Фінансове становище підприємства — найважливіший критерій ділової активності й надійності підприємства, який визначає його конкурентоспроможність і потенціал в ефективній реалізації економічних інтересів усіх учасників господарської діяльності. Воно характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерел їхнього формування (власного капіталу й зобов'язань, тобто пасивів). Оцінка фінансового становища підприємства здійснюється на основні фінансового аналізу. До основних завдань фінансового аналізу підприємства належать: - оцінка динаміки структури й складу активів, їхнього стану й руху; - оцінка динаміки структури й складу джерел власного й позикового капіталу, їхнього стану й тенденції зміни; - оцінка платоспроможності підприємства й оцінка ліквідності балансу; - аналіз відносних й абсолютних показників фінансової стабільності підприємства, оцінка зміни її рівня; - оцінка ефективності використання коштів і ресурсів підприємства. Фінансовий аналіз можна визначити як процес дослідження фінансового стану й основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення й кількісної оцінки резервів підвищення його ринкової вартості. Сутність фінансового аналізу визначається його роллю в системі управління: фінансовий аналіз є інструментом, за допомогою якого реалізуються основні функції управління. Зміст фінансового аналізу визначається його предметом, метою й завданнями, які він дозволяє вирішувати. Предмет фінансового аналізу – це господарські процеси підприємства, його фінансовий потенціал, результати діяльності, які склалися під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (рис. 1.1). Зовнішні фактори постійно впливають на господарську діяльність підприємств і відображають, як правило, дію економічних законів (останні можуть як позитивно так і негативно впливати на діяльність підприємства, отже, в процесі аналізу слід зосереджувати увагу на передбачення нових можливостей та ймовірних труднощів з якими може зіткнутися підприємство при зміні зовнішніх факторів). Внутрішні фактори (організаційно-технічні, ресурсні) пов’язані з діяльністю конкретного підприємства, цілком і повністю залежать від нього та дають уявлення про сильні та слабкі сторони його діяльності, можливості, потенціал. Господарські процеси підприємства (постачання сировини, матеріалів, виробництво та реалізація продукції) формуються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. В свою чергу, результати господарської діяльності підприємства залежать від злагодженості його господарських процесів та фінансового потенціалу. Основна мета фінансового аналізу – виявлення суттєвих зв’язків і характеристик фінансового стану підприємства для вироблення оптимального управлінського рішення в управлінні капіталом. Ця мета досягається шляхом визначення ключових (найбільш інформативних) параметрів, які дають об’єктивну і точну характеристику фінансового стану підприємства, одержаних прибутків (збитків), змін у складі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу перспективу чи більш віддалений період. Основні функціональні підрозділи, які виконують фінансовий аналіз, — фінансовий відділ і бухгалтерія підприємства. До цієї роботи залучаються також інші економічні підрозділи (маркетингу, планування тощо). Основи методики фінансового аналізу повинні знати не і тільки фахівці в галузі фінансів, а й інший управлінський персонал, під якого вимагається хоча б уміння читати баланс і звіт про фінансові результати діяльності. Рис. 1.1. Предмет фінансового аналізу Фінансовий аналіз повинен бути своєчасним, систематичним, конкретним і об’єктивним. Своєчасність фінансового аналізу відображається у правильності вибору часу та періодичності його проведення, в негайному використанні висновків і рекомендацій, що витікають з аналізу. Систематичність аналізу означає регулярність його здійснення наявність спеціально розробленої програми проведення аналізу. Конкретність аналізу визначається його змістом і призначенням. Аналіз базується на реальних фактах, його висновки і рекомендації мають цілком конкретне спрямування. Об’єктивність аналізу необхідна для обґрунтованого прийняття управлінських рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів. Об’єктивний аналіз забезпечується використанням достовірної інформації, правильним вибором методики його здійснення, формуванням справедливих висновків і оцінок на базі аналітичних розрахунків. П р ед м ет ф ін ан со в о го а н ал із у Господарські процеси Фінансовий потенціал підприємства Виробництво Реалізація Поставка Власний капітал Зобов’язання Активи: необоротні, обороні Результати діяльності підприємства Фактори, що обумовлюють діяльність підприємства Обсяг основаної діяльності Дохід Прибуток Зовнішні (соціальні, політичні, демографічні, культурні, кліматичні, економічні, технічні) Внутрішні (організаційно- технічні, ресурсні) 1.3. Види фінансового аналізу Існує декілька видів фінансового аналізу. В основі їх класифікації лежать наступні ознаки: період проведення; організація проведення; обсяг аналітичних досліджень; об’єкт аналізу. Залежно від періоду проведення фінансовий аналіз поділяється на попередній і наступний. Попередній аналіз здійснюється до початку фінансової діяльності. Він проводиться при прогнозуванні складання програм розвитку, при розробці фінансової та інвестиційної політики, бізнес-планів тощо. Наступний фінансовий аналіз проводиться після одержання фактичних (звітних) показників фінансової діяльності за минулий період (день, тиждень, місяць, квартал, рік, тобто по закінченні фінансового заходу). Він дозволяє глибоко і усебічно вивчити фінансовий стан суб'єкта господарювання, об'єктивно оцінити його діяльність, ефективність використання ресурсів і виявити внутрішньогосподарські резерви. Наступний аналіз в залежності від поставлених задач дослідження поділяється на оперативний і періодичний. Оперативний (поточний) аналіз - аналіз фінансової діяльності суб'єкта господарювання, за визначені короткі періоди часу - день, тиждень, декаду. Проводиться в ході господарського процесу а його дані використовуються для оперативного управління суб'єктом господарювання, у формі щоденного, щотижневого контролю за виконанням основних планових показників, за його фінансовим станом і конкурентоспроможністю. Періодичний фінансовий аналіз - аналіз виконання поточних (квартальних, річних) і перспективних (п'ятирічних фінансових тощо) планів або програм. Проводиться за звітний період, коли вже отримана вся звітна інформація. Значення цього виду аналізу полягає в тому, що вивчення фінансової діяльності суб'єкта господарювання ведеться комплексно і всебічно на основі підсумкових (фактичних, звітних) даних виконання показників бізнес-плану та інших результатів діяльності за визначений звітний період часу. Залежно від організації проведення фінансовий аналіз поділяється на внутрішній (закритий) і зовнішній (відкритий). При внутрішньому аналізі вивчається фінансова діяльність тільки досліджуваного суб’єкта господарювання. Тут широко використовується закрита (тобто секретна) інформація, яка складає комерційну таємницю підприємства, а іноді і ноу-хау. Враховуючи, що в процесі проведення внутрішнього фінансового аналізу досить широко використовуються дані які є комерційною таємницею, він власне кажучи, є закритим аналізом. Кожен суб'єкт господарювання розробляє свої норми і нормативи економічної діяльності, систему їхньої оцінки і регулювання, інформація про які складає його комерційну таємницю. Тому дані аналізу ступеня досягнення цих норм і нормативів, засновані на оперативній звітності, не повинні виходити за межі суб'єкта господарювання, в тому числі вони не повинні надаватися будь-яким органам державної виконавчої влади, які здійснюють контроль діяльності такого суб’єкта. Зовнішній аналіз проводиться з метою порівняння результатів фінансової діяльності суб'єкта господарювання, з іншими об'єктами. Власне кажучи, зовнішній аналіз - відкритий аналіз, тому що він проводиться за даними бухгалтерської і статистичної звітності, яка не являється комерційною таємницею і може бути оприлюднена. Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє табл. 1.1. Таблиця 1.1 Ознаки видів фінансового аналізу Ознака Фінансовий аналіз зовнішній внутрішній Інформаційна база аналізу Фінансова звітність (публічна) Бухгалтерський управлінський облік та звітність Рівень регламентації правил Держава Підприємство Суб'єкти аналізу (користувачі) Підприємство і його прямі та непрямі ділові партнери Підприємство Відкритість результатів аналізу Відкриті Комерційна таємниця Залежно від обсягу аналітичних досліджень, фінансовий аналіз буває комплексний і тематичний. При комплексному аналізі вивчаються всі підсумкові показники фінансово- господарської діяльності суб'єкта господарювання. При тематичному аналізі вивчаються окремі сторони фінансово-комерційної діяльності суб'єкта господарювання, тобто ті показники і напрямки діяльності, які у даний момент є життєво важливими. Залежно від об’єкта аналізу, фінансовий аналіз поділяється на аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому, аналіз фінансової діяльності окремих структурних підрозділів підприємства, аналіз окремих фінансових операцій. Аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому передбачає економічну оцінку балансу підприємства, характеристику майна підприємства та джерел його придбання (в тому числі оцінку своєчасності і повноти виконання зобов’язань щодо обслуговування і повернення капіталу залученого із зовнішніх джерел), оцінку фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, аналіз фінансових результатів, підрахунок резервів. Аналіз фінансової діяльності окремих структурних підрозділів насамперед пов’язаний з оцінкою їх забезпеченості власним та залученим капіталом. Аналіз окремих фінансових операцій направлений на оцінювання і прогнозування результатів від їх здійснення. 1.4. Методи та прийоми фінансового аналізу При проведенні фінансового аналізу використовуються різноманітні методи та прийоми. Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема. Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків та ін. У процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів). У процесі проведення фінансового аналізу застосовуються різні прийоми аналізу (прийоми аналізу — способи вивчення динаміки економічних показників і причин цієї динаміки). Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий аналіз. Порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб за результатами порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників має бути забезпечена за календарними строками, методами оцінки, умовами роботи, інфляційними процесами. Деталізація як прийом фінансового аналізу, широко використовується під час аналізу розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та просторі. За його допомогою виявляються позитивний та негативний вплив окремих факторів, наслідки яких зазвичай взаємно протилежні. Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в фінансовому аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і вплив окремих одиниць на ці середні. Середні величини краще відображають сутність того чи іншого процесу, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Застосовуються середньоарифметичні та середньохронологічні зважені. Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від бази. Вони особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження можна розрахувати відносно єдиної (постійної) бази, взятої за вихідну, або відносно змінної бази, тобто попереднього показника. Найбільш розповсюдженими відносними величинами, які застосовуються у фінансовому аналізі є фінансові коефіцієнти (показники, розраховані на основі даних фінансової звітності). Фінансові коефіцієнти дозволяють оцінити платоспроможність (через розрахунок коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності), фінансову залежність або фінансову автономію (шляхом визначення питомої ваги власного капіталу у валюті балансу), ділову активність (шляхом розрахунку коефіцієнтів оборотності активів в цілому та їх окремих елементів), ефективність діяльності та ринкову привабливість (через розрахунок коефіцієнтів рентабельності тощо). Фінансові коефіцієнти дозволяють: зіставляти результати діяльності різних підприємств, незалежно від масштабів абсолютних показників, а також у часовому розрізі; виділяти фактори, які впливають на величину результативного показника; використовувати при оцінці фінансового стану методи факторного аналізу; проводити аналіз на чуттєвість результативного показника до зміни окремих факторів. Балансовий прийом застосовується у тому разі, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними між собою. Найпоширенішим є прийом балансових зв'язків. Він використовується при аналізі фінансового стану підприємства для перевірки повноти та правильності здійснених розрахунків щодо визначення впливу окремих факторів на загальну величину відхилення за показником, який вивчається. В усіх випадках, коли дія фактора є самостійною, хоча й пов'язаною з іншими факторами, підсумок впливу окремих факторів повинен дорівнювати величині загального відхилення за показником. Якщо такої рівності немає, то це свідчить про неповне виявлення рівня впливу окремих факторів чи про помилки при його розрахунках. Горизонтальний (у часі) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання показників за балансовими статтями чи звітом про фінансові результати. Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. В основі вертикального аналізу лежить подання бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дають змогу передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі майна і джерел його покриття. Трендовий аналіз — це порівняння кожної позиції звітності з рядом відповідних аналітичних показників попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюється перспективний аналіз. Факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів на результативний показник. У фінансовому аналізі найбільш розповсюдженими є прийоми: ланцюгових підстановок; абсолютних різниць; відносних різниць; пайової участі. Прийом ланцюгових підстановок використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується тоді, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні кожного звітного показника базисним, при цьому усі інші показники розглядаються як незмінні. Така заміна дає змогу визначити ступінь впливу фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Використання прийому ланцюгових підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність передбачає, що передусім визначається вплив кількісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, доходів та витрат, у другу чергу — вплив якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів. Прийом різниць полягає в тому, що насамперед визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) за факторами, які вивчаються, і за сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) за кожним фактором перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) заведено перемножувати відхилення за кількісним фактором на базисний якісний фактор, а відхилення за якісним фактором — на звітний кількісний фактор. Прийом відносних різниць (за різницею процентів, коефіцієнтів) застосовується у тому разі, коли результативний показник можна подати як добуток факторів (співмножників). Величина окремих факторів розраховується множенням різниці в процентах рівня виконання плану за двома взаємопозв'язаними показниками на абсолютний планований рівень результативного показника. Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовується для деталізації факторів першого, другого і п-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку факторів визначається коефіцієнт пайової участі Кg як відношення приросту результативного показника до суми факторних змін. Рівень впливу окремих факторів на результативний показник визначається множенням суми зміни даних факторів на коефіцієнт пайової участі. Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу. 1.5. Послідовність проведення фінансового аналізу Фінансовий аналіз проводиться у визначеній послідовності. Його проведення включає такі етапи: 1. Складається програма аналізу, підбираються, перевіряються, обробляються і систематизуються необхідні матеріали. 2. Інформаційні дані групуються в аналітичні таблиці, проводиться вивчення показників фінансової діяльності суб'єкта господарювання (вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, розрахунок і групування показників за основними напрямками аналізу, виявлення зміни показників за досліджуваний період, встановлення взаємозв'язків між основними аналізованими показниками й інтерпретація результатів) 3. Підводяться підсумки аналізу, розробляються конкретні пропозиції і заходи, спрямовані на подальше поліпшення фінансового стану підприємства (висновок про фінансовий стан підприємства, виявлення «вузьких» місць і пошук резервів, розробка рекомендацій з поліпшення фінансового стану підприємства). Фінансовий стан підприємства може бути оцінений з різним ступенем деталізації залежно від цілей аналізу, існуючої інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес- аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану. Послідовність аналізу фінансового стану підприємства така: а) експрес-аналіз фінансового стану підприємства; б) деталізований аналіз фінансового стану підприємства. Експрес-аналіз — це наочна і проста оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку підприємства. Його виконують у три етапи: - підготовчий; - попередній огляд; - економічне читання й аналіз звітності. Мета підготовчого етапу — прийняття рішення про доцільність експрес- аналізу фінансової звітності, визначається через ознайомлення з аудиторським висновком та установлення на цій основі пріоритетних напрямків такого аналізу. Мета попереднього огляду — ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити основні тенденції показника діяльності та якісні зміни в майновому та фінансовому стані, при цьому потрібно брати до уваги різні фактори, наприклад ін- фляцію і недоліки балансу. Мета етапу економічного читання й аналізу звітності — одержання узагальненої оцінки результатів діяльності підприємства. Сенс експрес-аналізу — відображення невеликої кількості найважливіших показників і постійне дослідження їх динаміки. Після проведення експрес-аналізу потрібно проаналізувати п'ять взаємозв'язаних таблиць: 1) господарські кошти підприємства та їх структура; 2) основні активи підприємства; 3) структура і динаміка оборотних коштів підприємства; 4) основні результати фінансово-господарської діяльності; 5) ефективність використання фінансових ресурсів підприємства. Закінчується експрес-аналіз висновками про фінансовий стан підприємства, а також пропонуються шляхи його поліпшення. Деталізований аналіз — це детальна характеристика майнового і фінансового стану підприємства за результатами фінансової діяльності у звітному періоді, а також визначення можливостей розвитку підприємства на перспективу. Деталізований аналіз закінчується стислою характеристикою й оцінкою основних показників, що використовувались у фінансовому аналізі підприємства. Контрольні запитання 1. Що таке фінансовий аналіз? 2. В чому полягають особливості фінансового аналізу? 3. Сутність фінансового аналізу. 4. Які основні завдання фінансового аналізу? 5. Назвіть основні функції фінансового аналізу. 6. Що розуміють під предметом фінансового аналізу? 7. Що таке об’єкт і суб’єкт фінансового аналізу? 8. Назвіть основні задачі фінансового аналізу. 9. Класифікація видів фінансового аналізу. 10. В чому полягає сутність зовнішнього фінансового аналізу? 11. В чому полягає сутність внутрішнього фінансового аналізу? 12. Що таке метод фінансового аналізу? 13. Назвіть та охарактеризуйте основні прийоми фінансового аналізу. 14. Основні типи моделей фінансового аналізу. 15. В чому полягає сутність формалізованих та неформалізованих методів фінансового аналізу? 16. Назвіть основні етапи проведення фінансового аналізу. 17. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства. 18. Деталізований аналіз фінансового стану підприємства. Тести для перевірки знань 1. Фінансовий стан підприємства — це: А) система показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів; Б) система показників, що відображають ліквідність та платоспроможність підприємства; В) система показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства; Г) система показників, що характеризують прибутковість та рентабельність діяльності підприємства. 2. Фінансовий аналіз є складовою: А). аналізу господарської діяльності підприємства; Б). аналізу фінансової діяльності підприємства; В). аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства; Г). аналізу бухгалтерської звітності. 3. Фінансовий аналіз залежно від ступеня його деталізації класифікується на: А) попередній та поточний; Б) експрес – аналіз та деталізований аналіз; В) повний; Г) тематичний. 4. Внутрішній фінансовий аналіз має такі особливості: А).орієнтація на публічну звітність підприємства та максимальна відкритість результатів аналізу; Б) чітка регламентація цілей та інтересів суб'єктів аналізу та обмеженість користувачів; В) орієнтація на зовнішніх користувачів; Г) здійснення аналізу зовнішніми аналітиками. 5. Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є: А) аналіз стану, структури майна підприємства; Б) аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами; В) аналіз абсолютних показників прибутку, рентабельності та фінансової стійкості підприємства; Г) аналіз ліквідності, платоспроможності, ефективності використання майна та капіталу. 6. Предметом фінансового аналізу підприємства є: А) майно та капітал підприємства; Б) основні та оборотні кошти підприємства; В) фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання; Г) фактори, які обумовлюють діяльність підприємства. 7. До неформалізованих методів фінансового аналізу належать: А) метод арифметичних різниць; Б) балансовий метод; В) метод відносних чисел; Г) метод експертних оцінок. 8. Вертикальний аналіз Балансу це: А) порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду; Б) порівняння кожної позиції звітності з рядом відповідних аналітичних показників попередніх періодів; В) визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому; Г) визначення впливу окремих показників звітності на величину валюти Балансу. 9. До формалізованих методів фінансового аналізу відносять: А) метод ланцюгових підстановок; Б) методи порівняння; В) морфологічні методи; Г) метод експертних оцінок. 10. Горизонтальний аналіз балансу це: А) порівняння кожної позиції звітності з рядом відповідних аналітичних показників попередніх періодів; Б) порівняння кожної позиції звітності з відповідною позицією попереднього періоду; В) визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому; Г) визначення впливу окремих показників звітності на величину валюти Балансу. Навчальні завдання Завдання 1. Проаналізувати валюту бухгалтерського балансу. Для отримання загальної оцінки динаміки фінансового стану порівняти зміну валюти бухгалтерського балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручка від реалізації продукції, чистий прибуток), використовуючи наступні дані: 1. Валюта балансу на початок і кінець попереднього року становить відповідно 24000 тис. грн., та 40122 тис. грн. 2. Валюта балансу на початок і кінець звітного року становить відповідно 40122 тис. грн. та 49823 тис. грн. 3. Виручка від реалізації продукції за попередній період – 26971 тис. грн., за звітний період – 25083 тис. грн. 4. Чистий прибуток одержаний у попередньому році – 11881 тис. грн., у звітному році – 10332 тис. грн. Зробити відповідні висновки. Завдання 2. Провести горизонтальний аналіз бухгалтерського балансу (табл. 1). Зробити відповідні висновки. Таблиця 1. Горизонтальний аналіз агрегованого бухгалтерського балансу Показники На 01.01.ХХХХ0 р. На 01.01.ХХХХ1 р. тис. грн. % тис. грн. % 1 2 3 4 5 АКТИВ І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ Нематеріальні активи (залишкова вартість) - 100 1 Незавершене будівництво - - - - Основні засоби (залишкова вартість) 3560 100 3600 Довгострокові фінансові інвестиції - 100 2 Довгострокова дебіторська заборгованість - - - - Відстрочені податкові активи 2 100 1 Інші необоротні активи - - - - Усього за розділом І 3562 100 3604 ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ Виробничі запаси 8 100 19 Поточні біологічні активи - - - - Незавершене виробництво - - - - Готова продукція - - - - Товари - - - - Векселі одержані - 100 10 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість) 62 100 288 Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом - - - - за виданими авансами - 100 24 з нарахованих доходів - - - - із внутрішніх розрахунків - - - - Інша поточна дебіторська заборгованість - - - - Поточні фінансові інвестиції - - - - Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 77 100 130 в іноземній валюті - - - - Інші оборотні активи - - - - Усього за розділом ІІ 147 100 471 ІІІ. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ - - - - IV. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ ТА ГРУПИ ВИБУТТЯ - - - - БАЛАНС 3709 100 4075 ПАСИВ І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Статутний капітал 3600 100 3600 Пайовий капітал - - - - Додатковий вкладений капітал - - - - Інший додатковий капітал - 100 19 Резервний капітал - 100 20 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 49 100 81 Неоплачений капітал - - - - Вилучений капітал - - - - Усього за розділом І 3649 100 3720 ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТАКИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ Забезпечення виплат персоналу - - - - Інші забезпечення - - - - Цільове фінансування - - - - Усього за розділом ІІ - - - - ІІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Довгострокові кредити банків - 100 150 Інші довгострокові фінансові зобов'язання - - - - Відстрочені податкові зобов'язання - - - - Інші довгострокові зобов'язання - - - - Усього за розділом ІІІ - 100 150 IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Короткострокові кредити банків - - - - Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - - - - Векселі видані - - - - Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 40 100 108 Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів - - - - з бюджетом 12 100 46 з позабюджетних платежів - - - - зі страхування 3 100 19 з оплати праці 5 100 32 з учасниками - - - - із внутрішніх розрахунків - - - - Інші поточні зобов'язання - - - - Усього за розділом ІV 60 100 205 V. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ - - - - БАЛАНС 3709 100 4075 Завдання 3. Провести вертикальний аналіз бухгалтерського балансу (табл. 2). Зробити відповідні висновки. Таблиця 2 Вертикальний аналіз агрегованого бухгалтерського балансу Показники На 01.01.ХХХХ0 р. На 01.01.ХХХХ1 р. тис. грн. % тис. грн. % 1 2 3 4 5 АКТИВ І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ Нематеріальні активи (залишкова вартість) - - 1 Незавершене будівництво - - - - Основні засоби (залишкова вартість) 3560 3600 Довгострокові фінансові інвестиції - - 2 Довгострокова дебіторська заборгованість - - - - Відстрочені податкові активи 2 1 Інші необоротні активи - - - - Усього за розділом І 3562 3604 ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ Виробничі запаси 8 19 Поточні біологічні активи - - - - Незавершене виробництво - - - - Готова продукція - - - - Товари - - - - Векселі одержані - - 10 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 62 288 Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом - - - - за виданими авансами - - 24 з нарахованих доходів - - - - із внутрішніх розрахунків - - - - Інша поточна дебіторська заборгованість - - - - Поточні фінансові інвестиції - - - - Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 77 130 в іноземній валюті - - - - Інші оборотні активи - - - - Усього за розділом ІІ 147 471 ІІІ. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ - - - - IV. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ ТА ГРУПИ ВИБУТТЯ - - - - БАЛАНС 3709 100 4075 100 ПАСИВ І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Статутний капітал 3600 3600 Пайовий капітал - - - - Додатковий вкладений капітал - - - - Інший додатковий капітал - - 19 Резервний капітал - - 20 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 49 81 Неоплачений капітал - - - - Вилучений капітал - - - - Усього за розділом І 3649 3720 ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТАКИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ Забезпечення виплат персоналу - - - - Інші забезпечення - - - - Цільове фінансування - - - - Усього за розділом ІІ - - - - ІІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Довгострокові кредити банків - - 150 Інші довгострокові фінансові зобов'язання - - - - Відстрочені податкові зобов'язання - - - - Інші довгострокові зобов'язання - - - - Усього за розділом ІІІ - - 150 IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Короткострокові кредити банків - - - - Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - - - - Векселі видані - - - - Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 40 108 Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів - - - - з бюджетом 12 46 з позабюджетних платежів - - - - зі страхування 3 19 з оплати праці 5 32 з учасниками - - - - із внутрішніх розрахунків - - - - Інші поточні зобов'язання - - - - Усього за розділом ІV 60 205 V. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ - - - - БАЛАНС 3709 100 4075 100 Завдання 4. Дати оцінку наявності, складу і структури майна підприємства (табл. 3). Зробити відповідні висновки. Таблиця 3 Аналіз наявності, складу і структури майна підприємства Показники На початок року На кінець року Відхилення (+,-) 1 2 3 4 1. Усього майна, тис. грн. у т. ч. 40122 49823 2. Основні засоби та інші необоротні активи (основний капітал) -тис. грн. - у % до майна 9506 8938 3. Обороті засоби (оборотний капітал) -тис. грн. - у % до майна 30616 40885 3.1. Матеріальні оборотні кошти -тис. грн. - у % до оборотного капіталу 15234 16581 3.2. Грошові кошти та короткострокові фінансові інвестиції - тис. грн. - у % до оборотного капіталу 24 9 3.3. Дебіторська заборгованість - тис. грн. - у % до оборотного капіталу 15358 24295 Завдання 5. Проаналізувати джерела фінансування капіталу (табл. 4). Зробити висновки. Таблиця 4. Джерела фінансування капіталу Показники На початок року На кінець року Зміни за звітний рік Зміни у структурі джерел, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % 1. Усього капіталу, тис. грн. у тому числі: 40122 49823 2. Власний капітал 27910 38246 3. Залучений капітал 12212 11577 3.1. Довгострокові кредити і позики 2686 1376 3.2. Короткострокові кредити і позики 7500 7522 3.3. Кредиторська заборгованість 2026 2679 Завдання 6. З метою оцінки, контролю та регулювання своєї фінансової діяльності ТОВ “Альфа” розроблено і встановлено нормативи за деякими видами оборотних засобів (табл. 5). На підставі наведеної інформації: - порівняти фактичні залишки оборотних активів з їх нормативами; - дати оцінку стану використання засобів, вкладених у виробничі запаси; - виявити причини відхилень від нормативу виробничих запасів, визначити фактори, які впливають на величину оборотних засобів; - зробити відповідні висновки. Таблиця 5 Дані про оборотні засоби, нормативи ТОВ “Альфа” Показник Норматив Повинно бути з урахуванням фактичного обороту Факт ти с. г р н . д н і о б о р о ту ти с. г р н . д н і о б о р о ту ти с. г р н . д н і о б о р о ту І Витрати сировини і матеріалів (за собівартістю) 24570 32760 8240 Кількість днів досліджуваного періоду 360 360 360 Одноденні витрати сировини і матеріалів 68,25 91,0 91,14 Запаси сировини і матеріалів (виробничі запаси) 1979 29 2639 29 2552 28 ІІ Оборот товарів за купівельними цінами 6100 6550 6550 Одноденний оборот 17 18,2 18,2 Запаси товарів (з урахування витрат обігу) 34 2 36,4 2 35 1,9 ІІІ Товарообіг за продажними цінами 6700 7485 7485 Одноденний оборот 18,6 20,8 20,8 Грошові кошти 16,74 0,9 18,72 0,9 18,1 0,87 РОЗДІЛ 2 ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА КОРИСТУВАЧІ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ 2.1. Фінансова звітність як основне джерело інформації для фінансового аналізу Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [35]. Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства [35]. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: —придбання, продажу та володіння цінними паперами; —участі в капіталі підприємства; —оцінки якості управління; —оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; —забезпеченості зобов'язань підприємства; —визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу; —регулювання діяльності підприємства; —інших рішень. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. Згідно з П(С)БО 1 до неї відносять: • Форма № 1 "Баланс" — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату. • Форма № 2 "Звіт про фінансові результати" — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди. • Форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів" —звіт, який відображає над- ходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства. • Форма № 4 "Звіт про власний капітал" — відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду. • Форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію. Аналіз фінансової звітності повинен починатися з попереднього знайомства з підприємством, після чого відбувається поглиблений розгляд його діяльності та структури фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру. Масштаб і напрямок роботи при аналізі фінансової звітності залежать від конкретної мети аналізу. Головне в аналізі фінансової звітності — це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних. Мета аналізу фінансової звітності полягає в: - оцінці результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану; - можливості обґрунтування аналітиками фінансових планів; - можливості своєчасно виявляти “слабкі місця” у фінансових операціях підприємства та усувати недоліки у фінансовій діяльності; - знаходженні резервів поліпшення фінансового стану підприємства й підвищення його платоспроможності; - коригуванні напрямків діяльності підприємства у перспективі. При цьому необхідно вирішити такі завдання: 1. На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності оцінити виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства. 2. Прогнозування можливих фінансових результатів економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених ресурсів, розроблення моделей фінансового стану за різних варіантів використання ресурсів. 3. Розроблення конкретних заходів, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. У будь-якому випадку, аналіз фінансової звітності повинен давати відповіді на наступні запитання: 1. Чи отримало підприємство прибуток за результатами своєї фінансово- господарської діяльності за рік? 2. Чи спроможне підприємство виконати свої зобов'язання і чи не призведе таке виконання зобов'язань до його ліквідації у зв'язку з браком фінансових ресурсів? Для відповіді на вказані запитання досліджують: • фінансову структуру — активи, які належать підприємству і зобов'язання, які підприємство на себе взяло, у тому числі її гнучкість; • оперативний цикл — стадії, через які проходить підприємство для того, щоб його продукція та послуги з'явились на ринку; • тенденції та порівняльну ефективність — напрямок розвитку підприємства в тому вигляді, в якому він проявляється, виходячи із зіставлення фінансових результатів за ряд періодів. Крім того, за допомогою аналізу фінансової звітності проводять: —попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства; —аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу; —аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; —аналіз фінансових результатів підприємства; —аналіз обігу оборотних коштів; —аналіз ділової активності; —оцінку потенційного банкрутства; —аналіз грошових потоків; —аналіз дохідності (рентабельності); —аналіз використання капіталу; —аналіз рівня самофінансування; —аналіз валютної самоокупності. Таким чином, за даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників а на їх основі — узагальнюючі показники фінансового стану підприємства. 2.2. Показники статистичної звітності, які використовуються у фінансовому аналізі Показники з стандартних обов'язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, використовуються у фінансовому аналізі з метою дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні та для аналізу фінансового стану підприємств окремих галузей економіки. Для цілей фінансового аналізу широко використовують низку статистичних звітів, серед яких доцільно виділити: - форму № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”; - форму № 1 - підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства”; - форму № 1П-НПП “Звіт про виробництво промислової продукції”; - форму № форму № 2-Б “Звіт про випуск, розміщення та обіг цінних паперів”; - форму № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”; - форму № 1-споживання “Обстеження споживання продуктів та послуг у виробництві продукції”; - форму № 1-інвестиції “Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)” тощо; Для оцінки фінансового стану підприємств окремих галузей національної економіки застосовуються специфічні форми статистичної звітності, наприклад форма № 16-сг “Баланс сільськогосподарської продукції”, форма “№ 24 “Звіт про стан тваринництва”, форма № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур”, форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств”, форма № 21-заг “Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції” – використовуються в процесі проведення фінансового аналізу підприємств галузі сільського господарства. Так форма № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість” містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток / збиток); чистий прибуток (збиток); структуру дебіторської та кредиторської заборгованості (за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю, за векселями, з бюджетом, із внутрішніх розрахунків, зі страхування, з оплати праці) з виділенням простроченої заборгованості. Форма № 1 - підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства” дозволяє проаналізувати зміни складу і структури активів підприємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в діючих цінах; витрати на виробництво продукції; структуру запасів; валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів). Форму № 1П-НПП “Звіт про виробництво промислової продукції” використовують як джерело інформації про обсяг виробництва промислової продукції в діючих цінах за звітний і попередній роки; про виробництво окремих видів промислової продукції в натуральних одиницях вимірювання та за фактичною вартістю за звітний рік у діючих цінах. Для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2-Б “Звіт про випуск, розміщення та обіг цінних паперів” щодо наявності та розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн цінних паперів за їх видами, та дані форми № 1-інвестиції “Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)” щодо витрат здійснених підприємством у звітному році за рахунок усіх джерел фінансування і спрямованих на придбання, створення, відновлення та поліпшення основного капіталу. З метою проведення аналізу майнового стану підприємства залучаються дані з форми № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос) та форми № 1-споживання “Обстеження споживання продуктів та послуг у виробництві продукції”. 2.3. Місце та роль даних з внутрішньогосподарської облікової документації у фінансовому аналізі Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у межах окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, і тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил. Дані внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо. Структуру витрат підприємства за економічними елементами — матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати — відображають у розділі II Звіту про фінансові результати. Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналізу динаміки матеріало- або трудомісткості власного виробництва. Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати процес формування витрат та їх доцільність а також обґрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат. Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості одиниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу — істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує "внесок" виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі — у прибуток підприємства. Невід'ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне оформлення кожної господарської операції. З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних облікових документів: оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; структури дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; виконання кредитних угод; непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо. 2.4. Користувачі результатів фінансового аналізу Відповідно до міжнародної практики, користувачами інформації про діяльність підприємства, а отже і результатів фінансового аналізу є ті, хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку інформацію і ті, хто використовують її як принципове джерело про економічну діяльність підприємства. Їх як правило, об’єднують у три основні групи: 1. особи, що безпосередньо займаються бізнесом на цьому підприємстві; 2. особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму фінансову зацікавленість у бізнесі; 3. особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі. Першу групу користувачів складають посадові особи управління (менеджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх виживання того чи іншого підприємства в умовах жорстокої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівництво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важливих завданнях: рентабельності і ліквідності. За даними звітності менеджери повинні постійно розв’язувати проблеми, що робити, яким чином і чи будуть результати відповідати початковим планам; визначати правильність прийнятих інвестиційних рішень і ефективність структури капіталу; вибирати основні напрямки політики дивідендів; складати прогнозні форми звітності й здійснювати попередні розрахунки фінансових показників майбутніх періодів; оцінювати можливість злиття з іншим підприємством чи його придбання структурною одиницею. Успіх діяльності будь-якого менеджера, як правило, залежить від того, наскільки правильно і своєчасно він прийняв те чи інше рішення. Багато з цих рішень значною мірою базуються на результатах фінансового аналізу. З цієї причини менеджери є найважливішою категорією користувачів аналітичної інформації. Друга категорія користувачів становить досить значне коло осіб, які не працюють на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес до результатів його діяльності. До цієї групи користувачів належать: — існуючі й потенційні власники ресурсів підприємства, яким необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власних коштів і оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства. Так, акціонери вивчають інформацію про прибутковість, від якої залежить розмір дивідендів на акції. Акціонери, які володіють незначним пакетом акцій, зацікавлені перш за все в прибутковості підприємства і подальших перспективах його зростання. Завданням аналізу для них є забезпечення прогнозу фінансового стану підприємства, визначення ризику володіння капіталом (акціями). Перш ніж купити цінні папери акціонерного товариства, інвестор, який виступає в ролі вкладника, повинен знайти відповіді на такі питання: чи достатній дохід підприємства для виконання контрактних зобов'язань перед утримувачами акцій і облігацій; чи забезпечує прибуток підприємства оплату всіх видів цінних паперів, які реалізуються акціонерним товариством; скільки років підприємство безперервно виплачує дивіденди, яку тенденцію це має на підприємстві; чи достатній потік коштів, щоб сплатити борги; чи знаходиться заборгованість підприємства в розумних пропорціях до його активів; чи висока ринкова вартість акцій і який середньомісячний обсяг торгівлі; який рейтинг акцій у брокерів і який рейтинг облігацій у незалежних рейтингових агентів? Всі ці питання змушують інвесторів прямо чи опосередковано (через незалежні рейтингові чи аудиторські фірми) ставати суб'єктами фінансового аналізу з метою захисту своїх інтересів і зменшення ризику при придбанні акцій і облігацій; — існуючі й потенційні кредитори, які використовують результати фінансового аналізу для оцінки доцільності надання чи продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Банківські заклади реально цікавлять дві основні групи характеристик: здатність до здійснення кредитних угод, правильність режиму ведення розрахунково-касових операцій, гарантії своєчасного і повного повернення одержаної позики на умовах кредитного договору та наявність грошових коштів для сплати відсотків за одержаними позиками. Перша група характеристик, що включає правомірність підприємства - позичальника, організаційну стійкість і якість управління підприємством, оцінку обліку і звітності, значною мірою є об'єктом аналізу незалежних аудиторських фірм. Друга ж група характеристик представляє власне оцінки "фінансового здоров'я" підприємства: рівень фінансової стійкості, імовірність банкрутства, наявність забезпечення за позиками, здатність позичальника одержувати стійкий дохід у майбутньому, адекватний (за розмірами і строками) терміновим платежам; — постачальники, які вивчають надійність ділових зв’язків з клієнтом. Умовою надання комерційного кредиту підприємству з боку постачальників є його платоспроможність і фінансова стійкість. У зв'язку з тим, що у векселі вказується конкретна дата строку кредитування, постачальник повинен аналізувати і оцінювати фінансовий стан свого клієнта. Отже, і він стає споживачем результатів фінансового аналізу; — держава, перш за все в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають податкову політику. Податкові органи за даними фінансової звітності прагнуть одержати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки чи збитки). Для них важлива відповідь на питання, чи здатне підприємство сплатити податки. Їх перш за все цікавить прибуток підприємства, як джерело сплати більшості податків. Але сам по собі розмір прибутку не достатній, оскільки не показує, наскільки дієздатним буде підприємство після сплати податків, тобто скільки в нього залишиться в розпорядженні прибутку порівняно з масштабами його діяльності. Третя категорія осіб, які мають непрямий фінансовий інтерес до діяльності підприємства, становлять різноманітні користувачі фінансової інформації та результатів фінансового аналізу. Вивчення звітності та проведення на її основі аналітичних розрахунків їм необхідне для того, щоб захищати інтереси першої і другої групи користувачів результатів фінансового аналізу. До цієї групи належать: — аудиторські фірми, які перевіряють відповідність даних звітності необхідним вимогам, з метою захисту інтересів інвесторів; — консультанти з фінансових питань, які використовують результати фінансового аналізу з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення їх капіталів; — біржові агенти цінних паперів, які оцінюють інформацію, представлену у звітності, при реєстрації відповідних фірм; приймають рішення щодо призупинення діяльності якої-небудь компанії; оцінюють необхідність зміни методів обліку і складання звітності; — законодавчі органи; — юристи, які потребують фінансову інформацію для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення умов пенсійного забезпечення; — преса та інформаційні агентства, які використовують аналітичну інформацію для підготовки економічних оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників їх фінансової діяльності; — торговельно-виробничі асоціації, які використовують результати аналізу для статистичних узагальнень за галузями і порівняльного аналізу, оцінки результатів діяльності на галузевому рівні; — профспілки, зацікавлені у звітній інформації для встановлення своїх вимог щодо заробітної плати і умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої належить певне підприємство. Визначивши коло користувачів аналітичного матеріалу, можна зробити висновки, що інтереси зовнішніх користувачів зводяться до визначення і оцінки таких сторін діяльності підприємства: - майнового стану на дату балансу; - фінансової стійкості й платоспроможності на звітну дату; - інтенсивності використання капіталу і рентабельності діяльності за звітний рік; - зміну фінансового стану за звітний рік та в динаміці за ряд років, - розподілу прибутку і залучення в оборот інших джерел капіталу; - тенденції розміщення додаткових джерел капіталу в різні активи з метою відновлення стійкості їх фінансової структури і розширення виробництва; - узагальнення відомостей про зв'язки підприємства з фінансовими ринками і споживачами продукції. Необхідно зазначити, що не всі групи користувачів результатів фінансового аналізу мають однаковий доступ до інформації: тільки адміністрація і власники можуть аналізувати всі дані управлінського і фінансового обліку, фінансової та іншої звітності. Більшість користувачів обмежені даними публічної фінансової звітності, незважаючи на те, що всі вони зацікавлені у фінансових результатах діяльності підприємства, які пов'язані з їх власним фінансовим благополуччям. Контрольні запитання 1. Охарактеризуйте порядок відображення інформації про фінансово- господарську діяльність підприємства у фінансовій звітності відповідно до діючих нормативних актів України. 2. Який існує взаємозв’язок видів діяльності підприємства і форм фінансової звітності? 3. Фінансова звітність як інформаційна база фінансового аналізу. 4. Зміст, структура та призначення основних форм фінансової звітності. 5. Значення балансу для фінансового аналізу, його склад і структура. 6. Загальна характеристика звіту про фінансові результати та можливість використання його показників у фінансовому аналізі. 7. Призначення, структура та послідовність складання звіту про рух грошових коштів, його значення для фінансового . 8. Структура та призначення звіту про власний капітал для фінансового аналізу. 9. Призначення та склад приміток до фінансових звітів. 10. Порядок використання даних управлінського обліку та первинної документації для фінансового аналізу. 11. Показники статистичної звітності, що використовуються у фінансовому аналізі. 12. Роль і місце вибіркових обстежень та експертних оцінок у поглибленому фінансовому аналізі. 13 Назвіть основних користувачів результатів фінансового аналізу. Тести для перевірки знань 1. Суб’єктами фінансового аналізу підприємства є: А) фінансові ресурси та їх джерела; Б) сукупність виробничо-господарських факторів; В) зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації; Г) механізм управління співвідношенням окремих видів капіталу. 2. До зовнішніх користувачів результатів фінансового аналізу, які не мають фінансової заінтересованості в діяльності підприємства відносять: А) банківські установи; Б) страхові компанії; В) аудиторські фірми; Г) профспілкові організації. 3. Користувачами інформації, щодо результатів фінансового аналізу з боку осіб, що мають прямий фінансовий інтерес є: А) діючі інвестори; Б) органи державної виконавчої влади; В) профспілкові організації; Г) аудиторські служби. 4. Яка з форм фінансової звітності забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо змін, які відбулися у складі власного капіталу та поточних зобов’язань за звітний період: А) ф. № 4 “Звіт про власний капітал”; Б) ф. № 1 “Баланс”; В) ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”; Г) ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”. 5. Яка з форм статистичної звітності забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо змін, які відбулися у складі і структурі активів підприємства: А) ф. № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”; Б) ф. № 1П - НПП “Звіт про виробництво промислової продукції”; В) ф. № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”; Г) ф. № 1 - підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства”. 6. Дані з внутрішньогосподарської облікової документації у фінансовому аналізі використовуються з метою: А) визначення та оцінки поточної платоспроможності; Б) аналізу та оцінки поточних витрат діяльності; В) аналізу інвестиційної привабливості; Г) аналізу можливості потенційного банкрутства. 7. Дослідження фінансової структури підприємства передбачає: А) співставлення фінансових результатів діяльності підприємства за ряд періодів; Б) аналіз складу, динаміки, структури зобов’язань підприємства; В) аналіз співвідношення активів і зобов’язань підприємства; Г) визначення активів, які належать підприємству і зобов’язань, які підприємство взяло на себе. 8. Розвиток фінансового аналізу в практичному та науковому аспектах здійснювався в наступних напрямках: А) аналіз кредитоспроможності; побудова системи взаємопов’язаних показників; аналіз можливості потенційного банкрутства; розробка критеріїв кредитоспроможності; прогнозний аналіз рівня ефективності інвестування та оцінка пов’язаного з цим ризику; Б) побудова системи взаємопов’язаних показників; аналіз можливості потенційного банкрутства; аналіз кредитоспроможності; розробка критеріїв кредитоспроможності; прогнозний аналіз рівня ефективності інвестування та оцінка пов’язаного з цим ризику; В) аналіз кредитоспроможності; розробка критеріїв кредитоспроможності; побудова системи взаємопов’язаних показників; аналіз можливості потенційного банкрутства; прогнозний аналіз рівня ефективності інвестування та оцінка пов’язаного з цим ризику; Г) аналіз кредитоспроможності; побудова системи взаємопов’язаних показників; аналіз можливості потенційного банкрутства; прогнозний аналіз рівня ефективності інвестування та оцінка пов’язаного з цим ризику. 9. Яка з форм статистичної звітності використовується для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства: А) ф. № 1-Б “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”; Б) ф. № 1П - НПП “Звіт про виробництво промислової продукції”; В) ф. № 2-Б “Звіт про випуск, розміщення та обіг цінних паперів”; Г) ф. № 1 - підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства”. 10. Інформацію про надходження і витрачання коштів у звітному періоді від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності можна отримати з наступної форми звітності: А) ф. № 1 “Баланс”; Б) ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”; В) ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”; Г) ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”. Навчальні завдання Завдання 1. Провести аналіз статей Балансу ТОВ “Світанок” за ХХХХ0 та ХХХХ1 звітні періоди. Зробити висновки. Таблиця 1 Агрегований Баланс ТОВ “Світанок”, тис. грн. Актив ХХХХ0 р. ХХХХ1 р. Пасив ХХХХ0 р. ХХХХ1 р. Необоротні активи 202 156 Власний капітал 266 310 Запаси 170 296 Довгострокові зобов’язання - 20 Дебіторська заборгованість 45 78 Поточні зобов’язання 157 200 Грошові кошти та їх еквіваленти 6 44 Баланс 423 530 Баланс 423 530 Завдання 2. Відтворити показники першого розділу Звіту про фінансові результати, якщо враховувати, що: підприємство не є платником акцизного збору; сума ПДВ розрахована за ставкою 20% від суми виручки від реалізації продукції; ставка податку на прибуток становить 25%. Зробити висновки. Таблиця 2 Фінансові результати ВАТ “Перемога”, тис. грн. Найменування показника Роки ХХХХ1 ХХХХ2 1 2 3 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 4756 ? Податок на додану вартість ? 511 Акцизний збір - - Інші вирахування з доходу - - Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ? 2824 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2406 ? Валовий: прибуток ? 626 збиток - - Інші операційні доходи 429 233 Адміністративні витрати ? 285 Витрати на збут 62 - Інші операційні витрати 184 22 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток 1634 ? збиток - - Доход від участі в капіталі - - Інші фінансові доходи 3 1 Інші доходи - 103 Фінансові витрати 140 77 Втрати від участі в капіталі - - Інші витрати 40 - Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток ? 579 збиток - - Податок на прибуток від звичайної діяльності ? ? Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток ? 434 збиток - - Надзвичайні: доходи - - витрати - - Податки з надзвичайного прибутку - - Чистий: прибуток 1092 ? збиток - - Завдання 3. Скласти Баланс підприємства, якщо станом на ХХХХ1 рік виробниче підприємство ТОВ “Вега” має такі звітні показники (табл. 3). Зробити відповідні висновки. Таблиця 3 Вихідні дані для формування показників Балансу Показник тис. грн. Акції в інших підприємствах 750 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1500 Векселі одержані 600 Векселі видані 300 Акціонерний капітал 1500 Резервний капітал 1650 Нерозподілений прибуток 600 Іпотечна заборгованість 2850 Довгострокові кредити банків 1800 Земельні ділянки та будівлі 4950 Машини 1650 Устаткування 1200 Гудвіл 1200 Короткострокові кредити банків 900 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1800 Дивіденди за підсумками року 450 Цільове фінансування 1350 Сировина та матеріали 1050 Незавершене виробництво 750 Готова продукція 1350 Рахунки в національній валюті 150 Рахунки в іноземній валюті 450 Завдання 4. Проаналізувати стан оборотних активів на підприємстві (табл. 4). Зробити відповідні висновки. Таблиця 4 Аналіз стану поточних активів Вид оборотних активів На початок року На кінець року Відхилення (+,-) тис. грн. у % до підсумку тис. грн. у % до підсумку тис. грн. у % до підсумку 1 2 3 4 5 6 7 Загальна сума оборотних активів 27500 100 37300 100 У тому числі за видами: Грошові кошти Короткострокові фінансові інвестиції Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги Векселі одержані Розрахунки з бюджетом Розрахунки за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість 3440 1600 3500 1500 1300 600 1015 4045 1460 6700 2200 1650 750 700 Запаси У тому числі: Виробничі запаси Незавершене виробництво Готова продукція 14545 10000 2420 2125 19795 13500 2750 3545 За участю в операційному процесі: У сфері виробництва У сфері обігу 14545 12955 19795 17505 За ступенем ризику вкладення: З мінімальним З невисоким З високим 5040 21530 930 5505 30520 1275 Завдання 5. Проаналізувати дебіторську заборгованість за контрагентами та строками виникнення (табл. 5, 6). Зробити висновки. Таблиця 5 Склад і структура дебіторської заборгованості Розрахунки з дебіторами На початок року На кінець року Відхилення (+,-) тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % 1. ВАТ “Світанок” 16800 14900 2. ТОВ “Ліра” 24300 21000 3. ЗАТ “Мрія” 3200 5000 4. ПП “Міраж” 15900 12500 5. ВАТ “Промінь” 12350 10000 Разом 72550 100 63400 100 х Таблиця 6 Аналіз часу дебіторської заборгованості Контрагенти Всього на кінець року у т.ч. за строками погашення до 3 місяців від 3 до 6 місяців від 6 до 12 місяців тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % тис. грн. питома вага, % 1. ВАТ “Світанок” 14900 11050 1850 2000 2. ТОВ “Ліра” 21000 17800 - 3200 3. ЗАТ “Мрія” 5000 2440 2560 - 4. ПП “Міраж” 12500 - 10300 2200 5. ВАТ “Промінь” 10000 2520 4780 2700 Разом 63400 33810 19490 10100 Завдання 6 Вивчити стан кредиторської заборгованості, проаналізувати структуру кредиторської заборгованості за контрагентами та строками виникнення (табл. 7). Зробити відповідні висновки. Таблиця 7 Склад і структура кредиторської заборгованості Контрагенти Загальна сума, тис. грн. Поточний місяць, тис. грн. у т.ч. за строками погашення до 3 місяців, тис. грн. від 3 до 6 місяців, тис. грн. від 6 до 12 місяців, тис. грн. 1. ВАТ “ОМО” 13800 6350 3460 3990 - 2. ТОВ “Ліра” 12500 2480 8600 - 1420 3. ЗАТ “Мрія” 5430 1420 3800 210 - 4. ПП “Січ” 10050 5210 4200 640 - 5. ВАТ “Вега” 8720 4500 1500 720 2000 6. ТОВ “Югос” 21340 3250 10000 - 8090 РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА 3.1. Аналіз складу та структури активів підприємства Стабільність фінансового стану підприємства в значній мірі залежить від того, яке майно є в розпорядженні підприємства, в які активи вкладено капітал і який доход вони йому приносять. Відомості про розміщення капіталу, який є в розпорядженні підприємства представлені в активі його балансу. Активами є економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційними ознаками табл. 3.1. Таблиця 3.1. Класифікація активів підприємства Класифікаційні групи активів Види активів За формами функціонування матеріальні нематеріальні фінансові За характером участі в господарському процесі та швидкістю обороту оборотні необоротні За характером обслуговування видів діяльності операційні інвестиційні За характером фінансових джерел формування валові чисті За способом володіння власні орендовані За ступенем ліквідності абсолютно ліквідні високоліквідні середньоліквідні слабодіквідні неліквідні Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. При цьому, структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення власних і залучених коштів підприємства в пасивах]. У структурі вартості майна відображається специфіка діяльності кожного підприємства. Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства. Аналіз структури майна підприємства, її динаміки не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов'язань. До структури майна (активів) підприємства належать три складові: — необоротні активи; —оборотні активи; —витрати майбутніх періодів. Характеристику якісних змін в структурі майна підприємства та джерел його фінансування, можна отримати за допомогою проведення вертикального та горизонтального аналізу звітності. Вертикальний аналіз показує структуру активів підприємства та власного капіталу і зобов'язань. Доцільність використання вертикального аналізу полягає в наступному: — відносні показники дають змогу проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, які відрізняються за величиною балансу та іншими кількісними показниками; — відносні показники певною мірою зменшують негативний виплив інфляційних процесів, які можуть суттєво викривити абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнити їх зіставлення в динаміці. Вертикальному аналізу можна піддати як вихідну так і модифіковану звітність (з ущільненою чи трансформованою номенклатурою статей). Зміна питомої ваги величин статей балансу за звітний період, розраховується за формулою: 100 Бt ta Бt ta 1 1і 2 2і  де aіt1, aіt2 — і-та стаття балансу відповідно на початок і кінець періоду; Бt1, Бt2 — підсумок балансу відповідно на початок і кінець періоду Зміни статей балансу у відсотках до величин на початок року розраховують за формулою: 100 ta a 1і і   або 100 ta tata 1і 1і2і   Зміни статей балансу у відсотках до зміни підсумку аналітичного балансу — за формулою: 100 Б aі    або 12 1і2і БtБt tata   Одержані показники структурних змін дають змогу виявити, за рахунок яких джерел змінювались активи підприємства. Горизонтальний аналіз звітності полягає в розрахунку відносних темпів зростання (зменшення) показників балансу. Рівень агрегування показників балансу визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи зростання за ряд років (суміжних періодів), що дає змогу аналізувати не тільки зміни окремих показників, а й прогнозувати їх величини. Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво зменшується в умовах інфляції. Але ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях. Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного. Їх використання особливо цінне при міжгосподарських зіставленнях, оскільки вони дають змогу порівняти звітність зовсім різних за родом діяльності і обсягом виробництва підприємств. Найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт мобільності активів). немоб моб моб А А К  ; Коефіцієнт мобільності активів показує потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Отже, в активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливості для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого — активи, які створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані. Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва. Цей показник визначається за формулою: А НЗВВЗОЗ К зал ВМ   ;, де ОЗзал — основні засоби за залишковою вартістю; ВЗ — виробничі запаси; НЗВ — незавершене виробництво; А — загальна вартість активів підприємства. Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Якщо значення цього показника нижче 0,5, це має насторожити як саме підприємство, так і його партнерів. Але сьогодні вартість частини основних засобів занижено. Тому у деяких випадках значення цього коефіцієнта нижче 0,5 вважається нормальним. Іншими причинами низького рівня коефіцієнта можуть бути: занадто великі довгострокові фінансові або капітальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебіторська заборгованість. Усі ці причини негативно характеризують майновий та фінансовий стан підприємства, хоча такі з них, як велика дебіторська заборгованість та складські залишки готової продукції, легко пояснити. Після загальної оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства. 3.2. Аналіз необоротних активів Необоротні активи, або основний капітал – це вкладення засобів з довгостроковою метою в нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства тощо. Під основним капіталом (необоротними активами) підприємства розуміють сукупність усього майна, яке належить даному суб'єкту господарювання. Якщо говорити більш докладніше, то до необоротних активів належать: —нематеріальні активи; —незавершене будівництво; —основні засоби; —довгострокові біологічні активи; —довгострокові фінансові інвестиції; —довгострокова дебіторська заборгованість; —відстрочені податкові активи; —інші необоротні активи. Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки і структури основних засобів, тому що вони становлять велику частку в довгострокових активах підприємства. Зміна суми за цією статтею може статися як за рахунок збільшення (зменшення) кількості машин, обладнання, будинків, споруд та інших видів основних засобів, так і за рахунок підвищення вартості новопридбаних об’єктів і переоцінки старих у зв’язку з інфляцією. Для визначення впливу першого фактора необхідно зміну кількості основних засобів кожного виду помножити на рівень їхньої ціни на початок періоду:   )ЦК(ОЗ 0іік  . Зміну суми основних засобів за рахунок їхньої вартості визначають множенням зміни ціни і-го виду основних засобів на їхню кількість на кінець звітного періоду:   )ЦК(ОЗ і1іц  . З метою проведення якісної характеристики основних засобів розраховуються такі показники як: частка основних засобів в активах; коефіцієнт зносу; коефіцієнт придатності; коефіцієнт оновлення; термін відновлення, коефіцієнт вибуття; коефіцієнт приросту тощо. Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства з різних боків. Частка основних засобів в активах показує частку коштів інвестованих в основні засоби у валюті балансу. А ОЗ Ч зал оз  ; (зменшення за умов незмінних чи зростаючих обсягів реалізації), де ОЗ зал – залишкова вартість основних засобів; А – загальна сума активів підприємства (валюта балансу). Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує рівень фізичного і морального зносу ОЗ. перв оз зн ОЗ З К  ; (зменшення), де ОЗ перв – первісна вартість основних засобів; З оз – знос основних засобів підприємства. Коефіцієнт придатності основних засобів характеризує питому вагу незношеної частини ОЗ перв зал прид ОЗ ОЗ Ч  ; Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує рівень фізичного і морального оновлення ОЗ. 1перв он ОЗ ОЗвартостіпервісноїперіодзвітнийзаЗбільшення К  ; (збільшення за умов виключення інфляційного фактора), де ОЗ перв1 - первісна вартість основних засобів на кінець звітного періоду. Термін оновлення основних засобів характеризує кількість років за які здійснюються оновлення складу основних засобів. введені 0перв он ОЗ ОЗ Т  ; де ОЗ перв0 - первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду ОЗ введені - вартість основних засобів введених в експлуатацію за звітний період. Коефіцієнт вибуття ОЗ розраховується наступним чином: 0перв он ОЗ вибулиякі,ОЗВартість К  ; (повинен бути менше ніж Кон), де ОЗ перв0 - первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду Коефіцієнт приросту ОЗ: 0перв пр ОЗ ОЗ К   ;, де ΔОЗ – сума приросту основних засобів; ОЗ перв0 - первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду. У процесі аналізу вивчають динаміку, склад інвестиційного портфеля, його структуру і зміну за звітний період. Аналізують також прибутковість інвестиційного портфеля в цілому й за окремими фінансовими інструментами. Значну частку в складі основного капіталу можуть становити нематеріальні активи. До них належать патенти, ліцензії, торгові марки і товарні знаки, права на користування природними й іншими ресурсами, нові технології і технічні рішення, які приносять вигоду в процесі господарської діяльності. Інвестиції в нематеріальні активи окуплюються протягом певного і періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваного підприємством у результаті їхнього застосування, і за рахунок амортизаційних відрахувань. З розвитком ринкових відносин збільшуються обсяг і частка нематеріальних активів у загальній сумі капіталу підприємства. Зростає і економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної власності. Тому аналіз ефективності використання нематеріальних активів має велике значення. Об’єктами аналізу є: • обсяг і динаміка нематеріальних активів; • структура і стан нематеріальних активів за видами, термінами корисного використання, джерелами утворення, правовою захищеністю; • прибутковість і оборотність нематеріальних активів; • ліквідність нематеріальних активів і ступінь ризику вкладення капіталу в цей вид активів. Аналіз динаміки і структури нематеріальних активів можна провести за даними фінансової звітності підприємства і примітками до неї. Доцільним є вивчення нематеріальних активів і за такими ознаками як: джерела надходження (державні субсидії, внески засновників, придбані за плату або в обмін на інше майно, отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб); ступінь правової захищеності (захищені авторськими правами, патентами на винахід; зареєстрованими ліцензіями; патентами на промислові зразки; посвідченнями про офіційну реєстрацію програмних продуктів, баз даних тощо); ступінь ліквідності і ризику інвестицій у нематеріальні активи (високоліквідні, середньоліквідні, слаболіквідні, неліквідні). В цілому, вкладення капіталу в нематеріальні активи належить до неліквідних, тому при необґрунтованому збільшенні нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується. Знижуються показники ліквідності, знижується фондовіддача необоротних активів і сповільнюється оборот усього капіталу підприємства. Зростання нематеріальних активів неминуче призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. У результаті погіршуються показники забезпеченості підприємства оборотними коштами. Фінансові потреби покриваються за рахунок позикових та інших додатково залучених джерел, що створює фінансову напругу й викликає труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства. 3.3. Аналіз оборотних активів Оборотні активи (оборотний капітал) займають велику частку в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу, від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства. Оборотні активи беруть одноразову участь у виробничому процесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. Водночас, вартість оборотних активів повністю переноситься на новостворений продукт. Основним призначенням коштів в оборотних активах є забезпечення безперервності виробничого процесу. До оборотних активів відносять: — запаси; — векселі одержані; —дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги; —дебіторську заборгованість за розрахунками; —іншу поточну дебіторську заборгованість; —поточні фінансові інвестиції; —грошові кошти та їх еквіваленти; —інші оборотні активи. Основною метою аналізу оборотних активів є вчасне виявлення й усунення недоліків управління оборотним капіталом і пошук резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання.