85 УДК 631.53:633.045 С.Т. Андрощук, В.Т. Маткевич, М.С. Гирич, О.А. Лук’янець КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ АПВ УААН Л.В. Коломієць, Т.О. Титенко, О.В. Іскрук, В.П.Резніченко КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В.М. Демченко ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КАПУСТЯНІ КУЛЬТУРИ В ПІСЛЯЖНИВНИХ ПОСІВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ Найважливішою проблемою у створенні надійної кормової бази для тваринництва є вирішення питання кормового білка. Незабезпеченість кормових одиниць перетравним протеїном зменшує продуктивність тварин. Недостача білка в кормах призводить до неефективного використання кормів, підвищення собівартості тваринницької продукції. Для інтенсивного поліпшення якості кормів важливе значення має вирощування післяжнивних культур. Вони дають можливість не лише раціональніше використовувати для формування врожаю вологу, поживні речовини, сонячне світло, але й активно вести захист від бур’янів, значно збільшувати збір кормових одиниць та перетравного протеїну з одиниці площі. Отже, збільшення виробництва кормів, багатих білком, є післяжнивні посіви капустяних культур у одновидових і змішаних агроценозах, які за короткий проміжок часу забезпечать формування високої врожайності. Вони сприяють одержанню не тільки додаткової високоякісної продукції і подовженню надходження кормів в осінній період, а й збагаченню грунту органічними залишками, що позитивно впливає на врожайність наступної культури. Кіровоградська область належить до зони недостатнього зволоження, тому основним лімітуючим фактором урожайності післяжнивних посівів є волога. Серед учених і досі немає єдиної думки щодо доцільності та ефективності післяжнивних посівів в умовах цього регіону. Розширення площ післяжнивних посівів стримується недостатнім вивченням продуктивності й економічної ефективності кормових культур післяжнивного вирощування. Матеріали і методика досліджень. Дослідження проводились протягом 2005;2007 рр. на полях експериментальної сівозміни © С.Т. Андрощук, В.Т. Маткевич, М.С. Гирич, О.А. Лук’янець, Л.В. Коломієць, Т.О. Титенко, О.В. Іскрук, В.П.Резніченко, В.М. Демченко, 2008 86 лабораторії кормовиробництва Кіровоградського інституту агропромислового виробництва УААН. Грунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний середньогумусний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі (0;30 см) становить 5,5;5,8%. Рухомого фосфору та обмінного калію відповідно 10;12 і 14;18 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунту нейтральна – 6,8;7,0. Попередник – озима пшениця. Грунт обробляли дисковою бороною БДТ;3,0 на глибину 8;10 см. Передпосівну культивацію проводили на глибину 3;4 см. Перед і після сівби грунт прикочували. Сівбу проводили в першій декаді серпня (в 2006 році 24 серпня). Повторність досліду – триразова, площа облікової ділянки 50 м2. Висівалися районовані сорти кормових культур: гірчиці білої – Кароліна, гірчиці сарептської – Марія, ріпаку ярого – Микитинецький, ріпаку озимого – Галицький, суріпиці ярої – Горянка, редьки олійної – Журавка, гороху – Харківський 7, вівса – Скакун, ячменю – Вакула, жита озимого – Боротьба. Норми висіву культур – загальноприйняті для зони вирощування. Результати досліджень. Результати досліджень показали, що найінтенсивніший ріст проявили гірчиці біла і сарептська. У середньому за три роки на час збирання вони досягали висоти – відповідно 74,3 та 69,2 см з максимальним добовим приростом 1,88 і 1,63 см. Менший приріст був у рослин редьки олійної, суріпиці ярої і ріпаку озимого – відповідно 1,35; 1,23; 1,17, а найменший у озимого ріпаку – 0,75 см/доба. В сумішах інтенсивніше розвивалися гірчиця біла і горох. На час збирання висота рослин у них становила 63,7; 59,4 см з добовим приростом 1,57 і 1,49 см. Найменший приріст спостерігався в озимого ріпаку – 0,69 см/доба. Найбільшу питому вагу в загальній зеленій масі сумішей мала гірчиця біла і горох. Тут відмічено перевагу гірчиці білої – 52,4%. Вона виділилась високою продуктивністю накопичення вегетативної маси у одновидовому посіві. У середньому за 2005;2007 рр. сформувала 205 ц/га зеленої маси, 27,3 – сухої речовини, 30,5 – кормових одиниць, 5,68 ц/га – протеїну (табл.1). Дані таблиці 1 свідчать, що гірчиця біла у дослідах перевищувала за урожайністю зеленої маси гірчицю сарептську і редьку олійну – на 10,0 і 13,2%, а за збором сухої речовини, кормових одиниць і протеїну – на 18,7, 27,5 і 7,20 та відповідно – 13,4, 24,3 і 35,9%. Суміші гірчиці білої з редькою олійною, ріпаком ярим та вівсом забезпечили нижчу урожайність порівняно з одновидовим посівом гірчиці білої. Зменшення частки гірчиці білої в урожаї призвело до зниження загальної продуктивності агроценозів. Найпродуктив; 8 7 Таблиця 1. Продуктивність капустяних культур і кормових сумішей післяжнивного вирощування, ц/га Урожайність зеленої маси Збір поживних елементів з 1 га, ц Варіанти 2005 р. 2006 р. 2007 р. Середня по роках сухої речовини кормових одиниць протеїну Протеїн у кормовій одиниці, ц/га Гірчиця біла 186 162 266 205 27,3 30,5 5,68 186 Гірчиця сарептська 176 149 231 185 22,2 28,3 4,30 152 Редька олійна 154 149 230 178 19,8 26,4 3,64 138 Суріпиця яра 132 130 220 161 18,6 23,0 3,65 159 Ріпак ярий 136 137 229 167 20,2 23,9 3,43 143 Ріпак озимий 140 111 171 141 17,7 20,7 3,74 181 Гірчиця біла 5 0% + редька олійна 50% 140 154 234 176 23,1 27,5 4,39 159 Гірчиця біла 50% + ріпак ярий 50% 142 145 234 174 21,7 26,5 4,14 156 Гірчиця біла 60% + горох 40% 169 167 260 199 28,6 31,5 6,36 202 Гірчиця біла 60% + овес 40% 153 134 220 169 24,4 26,4 4,65 176 Гірчиця біла 30% + редька олійна 30% + овес 40% 144 133 228 168 23,1 26,2 4,39 168 Ріпак озимий 60% + жито озиме 40% 148 123 184 152 21,4 23,9 4,53 189 НІР05 6,2 2,6 6,3 5,9 8 8 Таблиця 2. Кормова цінність капустяних культур і кормових сумішей післяжнивного вирощування, % (2005A2007 рр.) Варіанти Суха речовина Протеїн Клітковина Жир Зола Гірчиця біла 13,2 20,5 24,5 4,68 15,4 Гірчиця сарептська 12,1 19,1 28,1 4,95 13,4 Редька олійна 11,3 18,3 24,7 4,67 16,4 Суріпиця яра 11,6 19,6 23,5 5,87 15,1 Ріпак ярий 12,3 17,0 29,3 6,59 14,5 Ріпак озимий 12,4 21,4 24,5 7,29 14,6 Гірчиця біла 50% + редька олійна 50% 13,2 19,2 24,5 5,92 16,1 Гірчиця біла 50% + ріпак ярий 50% 12,7 19,1 24,5 6,49 14,4 Гірчиця біла 60% + горох 40% 15,0 22,3 24,1 6,11 13,9 Гірчиця біла 60% + овес 40% 14,5 19,1 21,9 6,35 14,2 Гірчиця біла 30% + редька олійна 30% + овес 40% 13,9 19,1 22,8 6,35 14,9 Ріпак озимий 60% + жито озиме 40% 14,2 20,7 22,7 7,21 14,7 8 9 Таблиця 3. Економічна ефективність післяжнивного вирощування капустяних культур і їхніх сумішей (2005A2007 рр.) Варіанти Урожайність зеленої маси, ц/га Затрати на вирощування, грн./га Вартість корму, грн. Умовно чистий дохід, грн./га Рівень рентабельності, % Гірчиця біла 205 722 1740 1018 141 Гірчиця сарептська 185 676 1665 989 146 Редька олійна 178 659 1420 761 115 Суріпиця яра 161 622 1205 585 94,0 Ріпак ярий 167 638 1255 617 96,7 Ріпак озимий 141 575 1125 550 95,6 Гірчиця біла 50% + редька олійна 50% 176 658 1540 882 134 Гірчиця біла 50% + ріпак ярий 50% 174 653 1390 737 113 Гірчиця біла 60% + горох 40% 199 709 1790 1081 152 Гірчиця біла 60% + овес 40% 169 639 1440 801 125 Гірчиця біла 30% + редька олійна 30% + овес 40% 168 638 1430 792 124 Ріпак озимий 60% + жито озиме 40% 152 600 1215 615 102 90 нішою виявилась суміші гірчиці білої з горохом. Вона перевищу; вала інші суміші як за урожайністю зеленої маси (на 11,6;15,6%), так і за збором сухої речовини – на 14,7;24,1%, кормових одиниць – на 12,7;16,8%, протеїну – на 26,6;36,0%. Видова і дольова частка рослин у сумішах істотно змінювала енергетичну і протеїнову поживність корму. Найбільший збір кормових одиниць (30,5 і 31,5 ц/га) і протеїну (5,68 і 6,36 ц/га) отримали з одновидового посіву гірчиці білої та суміші гірчиці білої (60%) з горохом (40%). Забезпеченість кормової одиниці білком у зеленій масі цих культур була значно вищою від зоотехнічної норми і становила 186 і 202 г. Кормова одиниця інших видів і сумішей у післяжнивних посівах також мала високу забезпеченість протеїном і рівнялося 141;189 г. Суміші гірчиці білої з редькою олійною, ріпаком ярим та вівсом мають перевагу над одновидовими посівами ярих суріпиці і ріпаку за врожаєм зеленої маси, збором сухої речовини, кормових одиниць та протеїну. Найбільше протеїну (22,3%) містила суміш гірчиці білої з горохом. Значною кількістю протеїну характеризувалися і рослини ріпаку озимого, гірчиці білої та їхні суміші – в межах 21,4;19,1%. Вміст клітковини в досліджуваних культурах, за винятком гірчиці сарептської та ріпаку ярого, був на рівні зоотехнічних норм і коливався у межах 21,9;24,7% (табл.2). Найбільше золи містили редька олійна та суміш гірчиці білої з редькою олійною – 16,4 і 16,1%. Економічна оцінка післяжнивного вирощування запропонованих культур і сумішей показала, що їхні переваги зумовлені як рівнем продуктивності, так і скороченням виробничих витрат при їх вирощуванні. Найвищий умовний дохід 989;1081 грн з гектара забезпечили гірчиця сарептська, гірчиця біла та суміш гірчиці білої з горохом, а найнижчий – 550;617 грн – озимий ріпак, суріпиця яра, ріпак ярий (табл.3). Самий високий рівень рентабельності (152%) отримано при вирощуванні суміші гірчиці білої з горохом. Висновки. Одновидові і сумісні посіви гірчиці білої відрізняються високою інтенсивністю в рості рослин та реалізацією потенційної продуктивності, забезпеченням високої урожайності зеленої маси – 168;205 ц/га та надходження корму на 43;48 добу після сходів. Вирощування післяжнивно капустяних культур у чистих і сумісних посівах дає можливість значно збільшити збір протеїну з одиниці площі (на 3,4;6,4 ц/га). Сумісні посіви гірчиці білої з редькою олійною, ріпаком ярим і вівсом перевищували редьку олійну, ріпак 91 ярий, ріпак озимий і суріпицю яру чистих посівів за збором сухої речовини (на 4,2;6,7 ц/га), протеїну (на 0,9;1,2 ц/га). Економічно ефективним було вирощування капустяних культур післяжнивно в чистих і сумісних посівах, які забезпечили прибуток 550; 1081 грн/га і рівень рентабельності від 94,0 до 152%. 1. Бегей, С.В. Проміжні і сумісні посіви /С.В.Бегей. – К.: Урожай, 1974.– 62 с. 2. Демидась, Г.І. Проміжні культури – важливий резерв збільшення виробництва рослинного білка /Г.І.Демидась. // Корми і кормовиробництво. – 2002. – № 36. – С. 43@46. 3. Довбан, К.М. Зеленое удобрение / К.М.Довбан. – М.: Агропромиздат, 1990. – 280 с. 4. Лошаков, В.Г. Промежуточные культуры – фактор экологически чистого земледелия/ В.Г.Лошаков. – К.: Аграрна наука, 1994.– № 6. – С. 24@25. Виконана кормова й економічна оцінки різних капустяних культур при вирощуванні в чистих і сумісних посівах в умовах Північного Степу України. Выполнена кормовая и экономическая оценки разных капустных культур при выращивании в чистых и совместных посевах в условиях Северной Степи Украины. The fodder and economic evaluations of different cabbage crops are given when growing in the conditions of the northern Steppe of Ukraine in single@ crop and companion sowings.