Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 341 Список літератури 1. Булатов А.С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: підручник під ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н.Н. Лівенцева. – М.: Магістр, 2008. 2. Градобітова Л.Д., Ісаченко Т.М. Транснаціональні корпорації в сучасних міжнародних економічних відносинах. М.: «Анкил», 2002. 3. Николаєва І.П. Світова економіка. Навчань. допомога для вузів. 2-е видання, перероблене і доповнене. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 4. Мельянцев В.А., Схід і Захід в другому тисячолітті: економіка, історія і сучасність. М.: Видавництво “Справа і сервіс”, 1996. 5. Владимірова І.Г. Дослідження рівня транснаціоналізації компаній//Менеджмент в Росії і за кордоном. – № 6. – 2001. 6. Губайдулліна Ф. Прямиє іноземні інвестиції, діяльність ТНК і глобализация//Світова економіка і міжнародні відносини. – № 2. – 2003. 7. Корольова І.С. Світова економіка: глобальні тенденції за 100 років: підручник для вузів / І.С. Корольов. М.: Економіст, 2003. 8. Стрибав Е., Попов А., Рябов С., Чеховський Н. «Маркс возвращается»// РБК, – №5, – 2008. 9. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. - 304с. Одержано 24.09.10 С. М. Непомняща, студ. гр. ОА 08-2, О. Ю. Кареліна, ас. Кіровоградський національний технічний університет, м. Кіровоград Бюджетний устрій та бюджетна система України У статті проаналізовано бюджетний устрій України. Досліджено основні аспекти розвитку бюджетної системи України її сучасний стан та перспективи реформування. Постановка проблеми та її актуальність. Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваюся важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. Тому в умовах ринкових відносин бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин. Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції. Бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи. ___________ © С. М. Непомняща, О. Ю. Кареліна, 2010 Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 342 Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення та стабілізації: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених–економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут. Метою статті є розгляд і аналіз найважливіших проблем бюджетної системи, напрямки вирішення цих проблем. Виклад основного матеріалу. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави з фізичними та юридичними особоми у звязку з розподілом та перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів та установ, управління державою, укріплення обороноздатності країни. Будучи частиною бюджетних відносин, державний бюджет як категорія характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам вцілому, але в той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та ланок фінансових відносин. Для виконання своїх функцiй держава повинна мати достатнi грошовi фонди, які вона формує шляхом перерозподiлу валового внутрiшнього продукту. Найважливiшим засобом, через який держава здiйснює розподiл i перерозподiл внутрiшнього продукту є Державний бюджет. Через бюджет держави – вiдтворються вся багатогранна дiяльнiсть i забезпечуються виконання заходiв. Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, слiд зазначити, що вiн вiдображає реальнi виробничi вiдносини, вiдтворює вiдносини розподiлу і перерозподiлу, концентрує рух грошової маси як самостiйної вартостi, що нiбито не пов'язана з рухом товарної маси. Бюджет виступає важливим економiчним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних органiв. Дохiдна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть виконавчо-розпорядчих органiв, що складають та виконують бюджет. Конституцiєю України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi бюджети – вiдповiдним представницьким органам. Пiсля затвердження Державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною класифiкацiєю. Бюджетна класифiкацiя – це єдина мiжнародна система функцiонального групування доходiв i видаткiв бюджету за однорiдними ознаками; вона забезпечує можливiсть порiвнювати бюджетнi данi рiзних бюджетiв, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дiй держави по надходженню дохiдних джерел i напрямах використання одержаних коштiв. Держава повинна мати централiзований фонд коштiв, з якого вона фiнансує заходи, передбаченi законодавчими чи нормативними актами. Для виконання такої функцiї держава регламентує всi вiдносини, пов'язанi з мобiлiзацiєю, розподiлом i використанням бюджету. Бюджетнi вiдносини не можуть провадитись в Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 343 життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер. Бюджетне регулювання передбачає законодавчо закрiпленi вiдсотковi вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв, зборiв i обов'язкових платежiв, встановленi на данiй територiї, а також дотації i субвенцiї до бюджетiв адмiнiстративних територiй вiдповiдно до технiко-економiчних обгрунтувань. Регулювання бюджетiв впорядковує суспiльнi вiдносини при мобiлiзацiї у бюджет коштiв i при їх розподiлi й перерозподiлi мiж ланками бюджетної системи, при фiнансуваннi видаткiв за рахунок одержаних доходiв та всього процесу виконання бюджету. Бюджетне регулювання охоплює всi форми впливу держави на проведення бюджетної полiтики, починаючи вiд прийняття закону про державний бюджет або рiшення мiсцевої ради народних депутатiв про мiсцевий бюджет i аж до їх застосування державними органами. У необхiдних випадках бюджетна полiтика держави здiйснюється в примусовому порядку (списання коштiв бюджету з пiдприємств-платникiв, недоїмка на вiдповiднi дати). В цiлому проведення бюджетної полiтики здiйснюється за допомогою низки законодавчо чи нормативно закрiплених дозволiв i заборон, що внутрiшньо пов'язанi мiж собою (дозвiл на використання коштiв або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фiнансування). Бюджетний устрiй України визначається закрiпленим Конституцiєю України державним ладом України та її адмiнiстративно-територiальним подiлом. Пiд бюджетним устроєм розумiють органiзацiю i принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок мiж її окремими ланками. Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему. Сукупнiсть усiх бюджетiв, що входять до складу бюджетноi системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналiзу i визначення засад державного регулювання економiчним i соцiальним розвитком України. Бюджет Автономної Республiки Крим об'єднує республiканський бюджет та бюджети районiв i мiст республiканського пiдпорядкування цього регiону. До мiсцевих бюджетiв належать обласнi, мiськi, районнi в мiстах, селищнi i сiльськi бюджети. Бюджет областi об'єднує обласний бюджет та бюджети районiв i мiст обласного пiдпорядкування. До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети мiст районного пiдпорядкування, селищнi та сiльськi бюджети. Селищнi i сiльськi бюджети створюються за рiшенням районних чи мiських рад народних депутатiв за наявностi необхiдної фiнансової бази i визначають доходи вiдповiдних селищних i сiльських бюджетiв. Бюджет мiста, яке має районний подiл, об'єднує мiський бюджет та бюджети районiв, що входять до його складу. У випадках, коли мiськiй чи районнiй у мiстi радi народних депутатiв адмiнiстративне пiдпорядкованi iншi мiста, селища чи сiльськi населенi пункти, то бюджети цих мiст, селищ, сiл об'єднуються вiдповiдно у бюджетi мiста або у бюджетi району в мiстi. Бюджетний устрiй грунтується на принципах єдностi, повноти, достовiрностi, гласностi, наочностi i самостiйностi усiх бюджетiв, що входять до бюджетної системи України. Що ж до шляхів стабілізації бюджетної системи України, то потрібно створити ефективну бюджетну систему, яка б стала інструментом досягнення економічного зростання та забезпечення належного виконання державою своїх функцій. Слід визначитись із моделлю бюджетної системи, що відповідала б закріпленому в Конституції державному та територіальному устрою країни. Під моделлю бюджетної системи слід розуміти спосіб побудови бюджетної системи та організації міжбюджетних взаємовідносин. Світова практика свідчить, що існують три основні моделі організації бюджетної системи держави. Перша з них базується на принципах автономії кожного рівня влади, повному розмежуванні різних податків між територіальними рівнями і закріпленні їх за Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 344 відповідними бюджетами. Друга модель бюджетної системи базується на фіксованому пайовому розподілі основних податків між різними територіальними рівнями. Третя модель, базується на тому, що у державі різні рівні влади застосовують спільну базу оподаткування. Зрозуміло, в чистому вигляді такі моделі не існують. Кожна країна сформувала специфічну, властиву лише їй, модель бюджетної системи. Таке завдання постало і перед Україною. Враховуючи світовий досвід й життєві реалії, в Україні можна було б побудувати модель бюджетної системи з такими ознаками. Доцільно запровадити центральні, регіональні й місцеві податки, які б повністю зараховувалися до відповідних бюджетів. Такий принцип розподілу фінансових ресурсів слід було б доповнити пайовим розподілом окремих з нинішніх, так званих ,,регульованих доходів” на сталій основі. Що могло б бути зроблено за рахунок закріплення на законодавчому рівні, на довгостроковій основі, частки центрального, регіональних і місцевих бюджетів у таких доходах. Фінансове вирівнювання так званих ,,бідних” ,,багатих” територій слід забезпечувати не за рахунок регульованих доходів, а лише на основі системи бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій). Саме на цих засадах здійснюється фінансове вирівнювання у всіх розвинених країнах. Механізм фінансового вирівнювання має забезпечити створення відносно однакових умов для проживання громадян України на всій території держави. На відміну від інших європейських країн, ми маємо разючі відмінності між рівнем та якістю життя у містах та селах, різних за географією та політичною вагою регіонах, що є свідченням, по суті, відсутності державної регіональної політики. Слід у законодавчому порядку визначити рівень державних мінімальних соціальних стандартів, які забезпечуються органами місцевого самоврядування на всій території України. Відповідно до потреб забезпечення державних мінімальних соціальних стандартів, кожен орган місцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавче гарантований мінімальний бюджет і доходну базу. Заходи фінансового вирівнювання мають охопити лише території, які не можуть за рахунок власної доходної бази сформувати гарантовані мінімальні бюджети, а також території, що мають значні надлишки фінансових ресурсів, порівнюючи із середньодушовою забезпеченістю в державі. Потреби органів місцевого самоврядування у трансфертах із державного та регіональних бюджетів мають визначатись на основі нормативно-розрахункових методів. Потребує розв'язання проблема акумуляції фінансових ресурсів для формування трансфертних фондів (фондів фінансового вирівнювання). За умов України фонди фінансового вирівнювання доцільно створити на рівні Державного бюджету України, а також на рівні республіканського бюджету Автономної Республіки Крим. обласних бюджетів, міських бюджетів Києва та Севастополя. Доцільно, щоб кошти фондів фінансового вирівнювання формувались за рахунок одного або кількох центральних податків. Критерієм у розподілі фінансових ресурсів між рівнями влади має стати обсяг обов'язків щодо фінансування тих чи інших сфер, які покладаються на центральну, регіональну та місцеву владу. Таким чином, розподілові фінансових ресурсів між рівнями влади, має передувати розмежування функцій між державою і місцевим самоврядуванням, між центральною, регіональною і місцевою владами. Саме завдяки цьому буде покладено край нинішній практиці бюджетних ,,торгів”між центром і регіонами, практиці, по суті, окремих стосунків Києва з кожним регіоном, залежно від того, яку політичну вагу має та чи інша територія та її керівник у державі. Реформуванню підлягає існуюча податкова система України. Слід значно зменшити частку в системі загальнодержавних податків і збільшити частку місцевих та регіональних податків. Подальший розвиток податкової системи України має передбачати Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 345 розширення повноважень місцевих та регіональних органів влади в сфері запровадження місцевих та регіональних податків. Саме за таких умов може бути оподаткована ,,тіньова економіка”, послаблений податковий тиск на тих платників податків, які їх сьогодні дисципліновано сплачують. Слід розробити нову правову базу фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Вона має передбачати, що органи місцевого самоврядування складають два самостійних бюджети – поточний та бюджет інвестицій і розвитку. Бюджет інвестицій і розвитку має формуватися за рахунок місцевих позик, кредитів, інвестиційних трансфертів та частини податкових надходжень. Потрібно встановити, що використання коштів бюджету інвестицій на поточні потреби забороняється. Створити умови для участі органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах. Треба надати їм право створювати власні фінансово-кредитні установи, утворити Центральний банк комунального кредиту. Основною метою реформи бюджетної системи є скасування принципу єдності бюджетної системи України та перехід до автономного функціонування центрального, регіональних та місцевих бюджетів і на цій основі фінансове забезпечення функцій, які покладені на центральну, регіональну та місцеву влади. Кожна з ланок влади має функціонувати на основі власної доходної бази. Це покладе край ідеології утриманства, яка сьогодні побутує, створить умови для розвитку засад бюджетного самофінансування як у центрі, так і на місцях. Основними завданнями мають стати:  планування видатків бюджету на основі реального прогнозу доходів бюджету та оптимального розміру дефіциту бюджету виходячи з безпечної тенденції стану державного боргу;  приведення законодавства щодо державних зобов'язань у відповідність із спроможністю бюджету їх виконувати;  прийняття пакету законодавчих актів, який охоплюватиме питання щодо процедур бюджетного процесу та базуватиметься на здійсненні адміністративної реформи;  прийняття законодавства, яке б регулювало розподіл повноважень та відповідних фінансових ресурсів між центральним та місцевими органами влади, формування місцевих бюджетів та їх взаємовідносини з державним бюджетом на основі адміністративної реформи та, зокрема, реформи місцевого самоврядування;  складання бюджету з урахуванням бюджетної стратегії на кожні три роки;  забезпечення прозорості та публічності бюджетного процессу. У 2001 році був прийнятий Бюджетний кодекс України, який удосконалює бюджетне законодавство з метою створення нормативно-правового поля для підвищення прозорості та ефективності бюджетних процедур; удосконалюється форма казначейського виконання державного бюджету. Одним із основних завдань має стати – досягнення більшої прозорості бюджетного процесу, тобто відкритості перед громадськістю щодо реалізації бюджетної політики. Це необхідно з метою: підвищення розуміння бюджету та довіри з боку громадськості до діяльності державних органів влади, що в кінцевому підсумку сприятиме більшій підтримці нею найбільш раціональних заходів щодо бюджетної політики; підвищення ефективності бюджетного процесу, яке досягатиметься за рахунок врахування зважених критичних оцінок з боку політиків, незалежних експертів та інших зацікавлених осіб щодо розв'язання бюджетних проблем та відповідної мінімізації допущення прорахунків в майбутньому; використання деталізованих показників та забезпечення повноти інформації щодо бюджету сприятиме більш якісному проведенню аналізу та оцінок бюджету, здійсненню більш виважених та обгрунтованих заходів бюджетного процесу, що в свою чергу забезпечить підвищення ефективності бюджету; збільшення можливостей Наукові записки, вип.10, част. ІІІ 346 проведення порівнянності та аналогій з практикою вирішення бюджетних питань в інших країнах, і таким чином максимально можливого використання їх позитивного досвіду для України. Висновок. Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, яке прагне до соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки та культури на усій території країни, тому що бюджет є могутнім інструментом державного управління. Список літератури 1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. 2. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. – Трернопіль. – 1996. 3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. 4. Государственные финансы. Учебник под редакцией д.Э.Н. Федосова _.М., - К., - Либідь. – 1991. 5. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка. – 1997. 6. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998. 7. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000. 8. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. Одержано 27.09.10 С. М. Непомняща, студ. гр. ОА 08-2, О. К. Скляренко, ас. Кіровоградський національний технічний університет, м. Кіровоград Проблеми та перспективи участі України у світогосподарських процесах Світогосподарські зв’язки стають сьогодні одним із важливих факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва, будучи при цьому і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їхнього розвитку. Характерною ознакою розвтку світогосподарських процесів є інтернаціоналізація господарського життя, що проявляється через міжнародний поділ праці. Найсуттєвішою зміною у всесвітньому поділі праці є перехід від раніше існуючої глобальної моделі поділу праці між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, до нової моделі. Для попередньої системи характерним було переважання загального поділу праці, тобто поділ праці між сільським господарством та промисловістю, добувною та обробною галузями індустрії. Загальний поділ праці пізніше був доповнений частковим поділом праці між різними галузями обробної промисловості, а також підприємствами всередині галузі, тобто потоварним поділом праці, що базується на предметній спеціалізації. Метою дослідженя є аналіз ролі міжнародного поділу праці у світогосподарських зв’язках, перегляд проблем та перспектив участі України у цих процесах. ___________ © С. М. Непомняща, О. К. Скляренко, 2010