Кафедра історії, археології, інформаційної та архівної справи

Permanent URI for this community

https://dspace.kntu.kr.ua/handle/123456789/780

Browse

Browsing Кафедра історії, археології, інформаційної та архівної справи by Subject "aphorism"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Boris Revchoun: the Tools of the Laugh-Maker
    (РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2017) Tsaruk, A.; Царук, А. П.
    The article analyzes the collection of quatrains «Усякі думки в чотири рядки» ("Various Thoughts in Four Lines") by Boris Revchoun, the known satirist. The subject of the research is the means and methods of the laugh-maker. His ironic and sardonic fervor is traced through the broad thematic palette of artistic comprehension of contemporary life (political and economic conjunctures, the spread of hedonism, love and art, holy and sinful, market relations and spiritual degradation). The irony about the Ukrainian dream is emphasized, the nuances are made in relation to the diffusion of the philosopher and resolute fighter for truth through the intonation pattern, the merger of the hero-teller-narrator-fool, which serves the identity code of a Ukrainian, whose image paradoxically combines philosophical nature and lyricism, psychological outsight and aphoristic conclusions. The involvement and modernized interpretation of Ukrainian folk poetry sources and postmodern intertextuality serve as the challenge to the deformed moral values of the modern world. The perculiarities of the usage of traditional methods of achieving comic effect and the author’s innovations contribute to the development of the genre. У статті аналізується збірка катренів відомого сатирика Бориса Ревчуна «Усякі думки в чотири рядки». Предметом дослідження є засоби і прийоми сміхотворця. Іронічно-сардонічний пафос простежується на широкій тематичній палітрі художнього осмислення буття сучасника (політична й економічна кон’юнктура, поширення гедонізму, любов і творчість, святе і грішне, ринкові відносини і духовна деградація). Увиразнено іронію над українською мрією, нюансовано дифузію філософа і правдоруба в інтонаційному малюнку, злиття героя-оповідача-наратора-дурня, що слугує кодом самоідентифікації українця, образ якого парадоксальним чином поєднує філософічність і ліризм, психологічну спостережливість і афористичність висновків. Запереченню деформованих ціннісних орієнтирів сучасного світу сприяє долучення й осучаснене тлумачення українських народнопоетичних джерел, постмодерна інтертекстуальність. Особливості застосування як традиційних прийомів досягнення комізму, так і авторських нововведень сприяють розвиткові жанру.