Кафедра історії, археології, інформаційної та архівної справи
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Кафедра історії, археології, інформаційної та архівної справи by Author "Holovata, O."
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Кібернетичні засади програмованого навчання (за матеріалами публікацій у польській і радянській педагогічній періодиці 1960-х рр.)(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Коломієць, О. Б.; Бондаренко, Г. С.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Bondarenko, A.; Holovata, O.У статті розглядаються кібернетичні засади програмованого навчання, яке поширювалося у польській педагогіці у 1960-х роках. До безсумнівних переваг цього методу належить стимулювання учнів до активності у засвоєнні навчального матеріалу, залучення їх до систематичної роботи і самоконтролю, запобігання виникненню і наростанню прогалин у знаннях, пристосування темпу і змісту навчання до індивідуальних можливостей учнів, зменшення навантаження педагога від виконання багатьох механічних дій. Творцем методу програмованого навчання вважається Б. Ф. Скіннер, який 1954 р. опублікував першу статтю на цю тему. Щоправда, перші спроби застосування програмованого навчання у шкільній практиці відносяться до раніших часів. Вони пов’язані з іменами С. Трембицького (1920 р., Польща), та С. А. Прессі (1926 р., США). Програмоване навчання спирається на відповідним чином структуровану програму, що містить логічно пов’язані фрагменти інформації на певну тему. Існують такі види програмованого навчання: - лінійне (Б. Скіннер), яка полягає в тому, що навчальний матеріал поділяється на змістовно та логічно пов’язані фрагменти інформації (кроки), завдяки чому студент після введення у відповідний проміжок переходить до наступної дози, в свою чергу порівнює власну відповідь (чеки) з відповіддю, що міститься в програмованому тексті; - розгалужене (Н. Краудер), що передбачає використання доз інформації та відбір однієї з кількох відповідей, включених у програму, та перевірку її; при цьому, крім правильної відповіді, студент також дізнається, чому вона повинна бути саме такою, а не іншою; - змішане (його найпоширеніший у польській педагогіці різновид – так званий блоковий метод, розроблений Чеславом Купісевичем. Він полягає в іншому відображення інформаційних блоків (змісту), поєднаних з повторюваними, систематизованими, проблемними, синтезуючими, розширюючими та керуючими блоками). У формі правильно підготовлених підручників або з використанням пристроїв, що називаються навчальними машинами – програмовані тексти надаються учням для засвоєння матеріалу (навчального змісту). Беручи до уваги переваги і недоліки програмованого навчання, більшість педагогів впродовж 1950-х – 1980-х років прийшли до висновку, що воно може застосовуватися в освіті як один з методів, який дає змогу насамперед реалізації зворотного зв’язку та чіткого дотримання внутрішньої логіки навчального процесу. The article deals with cybernetic principles of programmed learning, which was spread in Polish pedagogy in the 1960s. The undoubted advantages of this method include stimulating students to be active in learning the educational material, involving them in systematic work and self-control, preventingoccurrenceand growth of knowledge gaps, adjusting the pace and content of the learning to the individual abilities of the students,reducing the teacher's load from performing many mechanical actions. The creator of the programmed learning method is B.F. Skinner, who published the first article on this topic in 1954. It is true that the first attempts to apply programmed learning in school practice date back to earlier times. They are related to the names of S. Trembitsky (1920, Poland) and S.A. Press (1926, USA). Programmed learning is based on an appropriately structured programme containing logically linked pieces of information on a specific topic. These types of programmed learning exist: - linear (B. Skinner), which is that the learning material is divided into meaningful and logically linked pieces of information (steps), so that the student, after entering the appropriate period of time, moves on to the next dose, in turn, compares his answer (checks) with the answer contained in the programmed text; - branched (N. Crowder), which involves using doses of information and selecting one of several answers included in the program and checking it; in addition to the correct answer, the student will also learn why it should be this way and not the other; - mixed (its most common variant in Polish pedagogy is the so-called block method developed by Czeslaw Kupisiewicz. It consists in another reflection of information blocks (content) connected with repeated, systematized, problem blocks, synthesizing, expanding and control blocks). In the form of properly prepared textbooks or with the use of devices, called learning machines - programmable texts are provided to students to learn the material (learning content). Taking into account the advantages and disadvantages of programmed learning, most educators during the 1950s and 1980s came to the conclusion that it can be used in education as one of the methods that allows primarily to implement feedback and clear compliance with the internal logic of the learning process.Item Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка(Університет Григорія Сковороди, 2021) Коломієць, О. Б.; Бондаренко, Г. С.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Bondarenko, A.; Holovata, O.Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка була першою спробою теоретичних узагальнень в царині української етнічної антропології. З багатьох, головним чином не залежних від нього, причин Ф. Вовк не подав цієї концепції у вигляді єдиної праці, але аналіз доступних нам джерел дає змогу відтворити головні її засади. У цій статті ми хотіли підкреслити, що Ф. Вовк був автором і найбільш послідовним провідником нової методології етноантропологічного дослідження, заснованої на глибокому вивченні сутності «народного буття», розумінні взаємопов’язаності, взаємообумовленості всіх сторін цього буття. Ця методологія дозволяє отримати найповніші уявлення про процес етногенезу. Йдеться про методологію так званого «антропогеографічного підходу». Антропогеографічний підхід полягає у визначенні ареалів так званих антропологічних (расових) типів, а також географічної спрямованості варіацій цих типів (напрямків міжгрупової змінності за обома групами ознак – вимірювальними та описовими; такі напрямки, в яких спостерігаються посилення чи послаблення певних антропологічних особливостей окремих груп населення, визначаються кореляційними зв’язками між ознаками). Антропогеографічний підхід до етноантропологічних досліджень українського етносу за радянських часів не застосовувався, його було замінено своєрідним «етнополітичним» підходом, що дало можливість спекулювати на етнокультурній спорідненості трьох східнослов’янських народів і робити потрібні владі висновки про те, що українці, мовляв, нічим і антропологічно не відрізняються від росіян і білорусів. Наслідком ігнорування антропогеографічного принципу було те, що, наприклад, великомасштабними дослідженнями Української антропологічної експедиції 1956-1963 рр. не була охоплена п’ята частина (точніше 20,7%) території Української РСР – український Південь або Степовий етнографічний район України. Висновки ж Ф. Вовка про південний напрямок як головний напрямок таких зв’язків підтверджуються і сучасною наукою. Необхідність критичного переосмислення методологічних засад української етнічної антропології, належна оцінка здобутків школи Ф. Вовка не викликає сумнівів. Осмислення теоретико-методологічних засад етноантропологічної концепції Ф. Вовка, введення в сучасний науковий обіг матеріалів багатолітніх досліджень Ф. Вовка та його учнів значною мірою збагатить уявлення про процес етногенезу українців. Народническо-лингвистическая этноантропологическая концепция Ф. Вовка была первой попыткой теоретических обобщений в области украинской этнической антропологии. По многим, главным образом не зависящим от него, причинам Ф. Вовк не представил эту концепцию в виде единого труда, но анализ доступных нам источников делает возможным воссоздать главные ее принципы. В этой статье мы хотели подчеркнуть, что Ф. Вовк был автором и наиболее последовательным проводником новой методологии этноантропологического исследования, основанной на глубоком изучении сущности «народного бытия», понимании взаимосвязанности, взаимообусловленности всех сторон этого бытия. Эта методология позволяет получить полные представления о процессе этногенеза. Речь идет о методологии так называемого «антропогеографического подхода». Антропогеографический подход заключается в определении ареалов так называемых антропологических (расовых) типов, а также географической направленности вариаций этих типов (направлений межгрупповой изменчивости по обоим группам признаков – измерительным и описательным; такие направления, в которых наблюдаются усиление или ослабление антропологических особенностей отдельных групп населения, определяются корреляционными связями между признаками). Антропогеографический подход к этноантропологическим исследованиям украинского этноса в советское время не применялся, его заменили своеобразным «этнополитическим» подходом, что позволило спекулировать на этнокультурном родстве трех восточнославянских народов и делать нужные властям выводы о том, что украинцы, мол, ничем и антропологически не отличаются от русских и белорусов. Следствием игнорирования антропогеографического принципа было то, что, например, крупномасштабными исследованиями Украинской антропологической экспедиции 1956-1963 гг. не была охвачена пятая часть (точнее 20,7%) территории Украинской ССР – украинский Юг или Степной этнографический район Украины. Выводы же Ф. Вовка о южном направлении как главном направлении таких связей подтверждаются и современной наукой. Необходимость критического переосмысления методологических основ украинской этнической антропологии, надлежащая оценка достижений школы Ф. Вовка не вызывает сомнений. Осмысление теоретико-методологических основ этноантропологической концепции Ф. Вовка, введение в современный научный оборот материалов многолетних исследований Ф. Вовка и его учеников в значительной степени обогатят представления о процессе этногенеза украинцев. The populist-linguistic ethnoanthropological concept of F. Vovk was the first attempt at theoretical generalizations in the field of Ukrainian ethnic anthropology. For many reasons, mainly beyond his control, F. Vovk did not present this concept in the form of a single work, but the analysis of the sources available to us makes it possible to recreate its main principles. In this article, we would like to emphasize that F. Vovk was the author and the most consistent conductor of a new methodology of ethnoanthropological research based on a deep study of the essence of «people’s being», understanding the interconnectedness, interdependence of all aspects of this being. This methodology provides a complete understanding of the process of ethnogenesis. This is the methodology of the so-called «anthropogeographical approach». The anthropogeographic approach consists in determining the areas of the so-called anthropological (racial) types, as well as the geographical direction of variations of these types (directions of intergroup variability for both groups of signs - measuring and descriptive; such directions in which there is an increase or decrease in the anthropological characteristics of certain population groups are determined correlations between features). In Soviet times, the anthropogeographic approach was not applied to ethnoanthropological studies of the Ukrainian ethnos, it was replaced by a kind of «ethnopolitical» approach, which made it possible to speculate on the ethnocultural kinship of the three East Slavic peoples and draw the conclusions needed by the authorities that Ukrainians, they say, do not differ anthropologically from Russians and Belarusians in any way. The consequence of ignoring the anthropogeographic principle was that, for example, large-scale studies of the Ukrainian anthropological expedition in 1956-1963. the fifth part (more precisely 20.7%) of the territory of the Ukrainian SSR was not covered – the Ukrainian South or the Steppe ethnographic region of Ukraine. The conclusions of F. Vovk about the southern as the main direction of such ties are confirmed by modern science. The need for a critical rethinking of the methodological foundations of Ukrainian ethnic anthropology, a proper assessment of the achievements of the F. Vovk school is beyond doubt. Comprehension of the theoretical and methodological foundations of F. Vovk’s ethno-anthropological concept, the introduction into modern scientific circulation of materials of many years of research by F. Vovk and his students will greatly enrich the understanding of the process of ethnogenesis of Ukrainians.Item Роль бібліотечних установ у формуванні інформаційної культури майбутнього фахівця(Університет Григорія Сковороди, 2019) Коломієць, О. Б.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Holovata, O.У статті розглядається поняття «інформаційна культура» та підходи до її формування. Проаналізовано інформаційну культуру особистості як умову успішної адаптації людини до життя в інформаційному суспільстві, як складову частину загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Особливу увагу приділено проблемі формування інформаційної культури особистості майбутнього фахівця в процесі навчання у закладі вищої освіти, зокрема майбутнього документознавця, для якого інформаційна культура є невід'ємним компонентом його професійної компетентності. Представлено діяльність бібліотеки закладу вищої освіти як центру накопичення і зберігання суспільно значущих масивів інформації. Проведено аналіз процесу взаємодії бібліотеки вищого закладу освіти (на прикладі бібліотеки Центральноукраїнського національного технічного університету) і користувачів інформаційних ресурсів в сучасних умовах, що виникають під впливом розвитку інформаційних технологій у бібліотечній сфері та освіті в цілому. Наголошено на важливості місця бібліотеки в інформаційному просторі та її ролі у процесі підготовки фахівців нової формації. Акцентується увага на діяльності бібліотеки ЦНТУ щодо формування інформаційної культури майбутніх фахівців документно-інформаційної сфери з урахуванням їхніх навчальних та науково-дослідницьких потреб. Визначено заходи інформаційно-бібліографічного та навчально-виховного характеру, організаційно-педагогічні умови ефективної роботи бібліотеки з формування інформаційної культури майбутнього документознавця. У висновках наголошено, що завданням сучасної освіти є створення умов для розвитку інформаційної культури особистості, яка забезпечить вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного інформаційного суспільства. Означено перспективні напрямки діяльності бібліотеки закладу вищої освіти з формування інформаційної культури майбутнього фахівця, зокрема, подальше використання інноваційних технологій в організації роботи та формування електронних ресурсів на вимогу навчального процесу та наукової діяльності університету. Представлена деятельность библиотеки высшего ученого заведения как центра накопления и сохранения общественно значущих массивов информации. Проведен анализ процесс а взаимодействия библиотеки высшего ученого заведения (на примере библиотеки Центральноукраинского национального технического университета) и пользователей информационных ресурсов в современных условиях, которые возникают под влиянием развития информационных технологий в библиотечной сфере и образовании в целом. Подчеркивается важность места библиотеки в информационном пространстве и ее роли в процессе подготовки специалистов новой формации. Акцентируется внимание на деятельности библиотеки ЦНТУ по формированию информационной культуры будущих специалистов документно-информационной сферы с учетом их учебных и научно-исследовательских потребностей. Определены мероприятия информационно-библиографического и учебно-воспитательного характера, организационно-педагогические условия эффективной работы библиотеки по формированию информационной культуры будущего документоведа. В результатах исследования подчеркивается, что задачей современного образования является создание условий для развития информационной культуры личности, которая обеспечит умение ориентироваться в информационном пространстве, получать информацию и пользоваться ею в соответствии с собственными потребностями и требованиями современного информационного общества. Определены перспективные направления деятельности библиотеки высшего ученого заведения по формированию информационной культуры будущего специалиста, в частности, дальнейшее использование инновационных технологий в организации работы и формирование электронных ресурсов, исходя из требований ученого процесса и научной деятельности университета. The article deals with the concept of "information culture" and approaches to its formation. The information culture of the individual is analyzed as a condition for successful adaptation of a person to life in the information society, as an integral part of the general culture focused on information support of human activity. Particular attention is paid to the problem of forming the information culture of the future specialist in the course of higher education, in particular the future document specialist, for whom the information culture is an integral component of his professional competence. The activity of the library of the institution of higher education as a center of accumulation and storage of socially important masses of information is presented. The analysis of the process of interactionis made between the library of a higher educational institution (on the example of the library of the Central Ukrainian National Technical University) and users of information resources in modern conditions, arising under the influence of the development of inform ationtechnologies in the library sphere and education in general. The importance of the place of the library in the information space and its role in the training of specialists of the new formationare emphasized. Emphasis is placed on the activities of the CNTU library on the formation of information culture of future specialists of the document and information sphere, taking into account their educational and research needs. Measures of information and bibliographical and educational character, organizational and pedagogical conditions of effective work of the library for forming of information culture of the future document specialist are determined. The conclusions emphasize that the task of modern education is to create the conditions for the development of an information culture of the individual, who will provide the ability to navigate the information space, receive information and operate it in accordance with own needs and requirements of the modern information society. The perspective directions of activity of the library of the higher education institution on forming of information culture of the future specialist are defined, in particular, the further use of innovative technologies in the organization of work and formation of electronic resources at the request of the educational process and scientific activity of the university.Item Світоглядні, діяльнісні та інституційні аспекти інформаційної культури(Університет Григорія Сковороди, 2020) Коломієць, О. Б.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Holovata, O.У статті аналізуються існуючі підходи до вивчення феномену інформаційної культури, зокрема, – до змісту і обсягу цього поняття; пропонується власна дефініція і структура інформаційної культури. Інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві, складова процесу формування культури людства, як культура людини, готової до творчої роботи в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства. Така дефініція інформаційної культури дозволяє системно розглядати основні проблеми і напрямки розвитку інформаційної культури, адекватно визначати об’єкт і предмет її дослідження, а також провести структуризацію її предметної області. З позицій культурологічного та діяльнісного підходів теоретично обґрунтовується структура інформаційної культури як ізоморфна структурі культури, і яка, відповідно, як настановча (ціннісна) і поведінкова матриця містить три головні компоненти-архетипи – 1) знаннєво-ціннісний (світоглядний; інформаційна і комп’ютерна компетентність і грамотність, а також інформаційне світорозуміння та інформаційний світогляд – система поглядів і переконань, заснованих на знаннях «інформаційно-культурного» характеру), 2) діяльнісний (операційний; «інформаційна діяльність», яка поєднує як практичну взаємодію людини з об’єктами інформаційного середовища, освоєння нею необхідних для цього умінь і навичок, так і технології діяльності людини в інформаційному середовищі – технології пошуку інформації, мультимедіа, віртуальна реальність тощо), 3) інституційний (організаційний; інституції інформаційної інфраструктури, призначені для збирання, поширення і використання інформації). Наголошується на важливій ролі окреслення категоріального статусу поняття «інформаційна культура» у становленні нової галузі знань – інформаційної культурології, змістом якої є системне вивчення як інструментально-технологічних, так і гуманітарних аспектів розвитку суспільства, дослідження феномену інформаційної культури як підсистеми культури, що формується під впливом процесу інформатизації суспільства і поєднує в собі всі аспекти діяльності людини в інформаційному середовищі. В статье анализируются существующие подходы к изучению феномена информационной культуры, в частности – к содержанию и объему этого понятия, предлагается авторская дефиниция и структура информационной культуры. Информационная культура рассматривается в качестве способа жизнедеятельности человека в информационном обществе, составляющей процесса формирования культуры человечества, культуры человека, готового к творческой работе в условиях технолого-информационной системы развития общества. Такая дефиниция информационной культуры позволяет системно рассматривать основные проблемы и направления развития информационной культуры, адекватно определять объект и предмет ее исследования, а также структурировать ее предметную сферу. С позиций культурологического и деятельностного подходов теоретически обосновывается структура информационной культуры как изоморфной структуре культуры, и которая, соответственно, как установочная (ценностная) и поведенческая матрица содержит три главные компонента-архетипа – 1) знаниево-ценностный (мировоззренческий; информационная и компьютерная компетентность и грамотность, а также информационное миропонимание и информационное мировоззрение – т. е. система взглядов и убеждений, основанных на знаниях «информационно-культурного» характера), 2) деятельностный (операционный, «информационная деятельность», которая объединяет как практическое взаимодействие человека с объектами информационной среды, освоения им необходимых умений и навыков, так и технологии деятельности в информационной среде – технологии поиска информации, мультимедиа, виртуальная реальность и т. д.), 3) институциональный (организационный; институты информационной инфраструктуры, предназначенные для сбора, распространения и использования информации). Подчеркивается важная роль определения категориального статуса понятия «информационная культура» в становлении новой отрасли знаний – информационной культурологии, содержанием которой является системное изучение как инструментально-технологических, так и гуманитарных аспектов развития общества, исследование феномена информационной культуры как подсистемы культуры, формируемой под влиянием процесса информатизации общества и содержащей все аспекты деятельности человека в информационной среде. The article analyzes the existing approaches to the study of the phenomenon of information culture, in particular – to the content and scope of this concept. Own definition and the structure of information culture are proposed. Information culture is considered as a way of human life in the information society, an integral part of the process of the culture of mankind formation, as a culture of man, ready for creative work in the conditions of technological and information system of society development. This definition of information culture allows you to consider the main problems and trends systematicallyin the development of information culture, to identify the object and subject of its studyadequately, as well as to structure its subject area. From the point of view of cultural and activity based approaches, the structure of information culture is theoretically substantiated as isomorphic to the structure of culture, and which, accordingly, as an adjustment (value) and behavioral matrix contains three main components-archetypes - 1) knowledge-value (worldview; information and computer skills; and literacy, as well as information outlook and information worldview - a system of views and beliefs based on knowledge of "information-cultural" nature), 2) activity based (operational; "information activity ", which combines both the practical interaction of the person with the objects of the information environment, the development of the necessary skills and skills for it, and the technology of human activity in the information environment – information search technologies, multimedia, virtual reality, etc.), 3) institutional (information infrastructure institutions for the collection, dissemination and use of information). The importance of defining the categorical status of the "information culture" concept is emphasized in the formation of a new field of knowledge – information culture, the content of which is a systematic study of both instrumental and humanitarian aspects of the development of society, the study of the phenomenon of information culture as a subsystem of culture, formed under the influence of culture process of informatization of society and combines all aspects of human activity in the information environment.Item Формування інформаційної культури майбутнього фахівця у контексті сучасних освітніх завдань(Університет Григорія Сковороди, 2020) Коломієць, О. Б.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Holovata, O.Публікація присвячена проблемі формування інформаційної культури майбутнього фахівця інформаційної сфери. Розглянуто поняття «інформаційна культура», передумови виникнення інформаційної культури в суспільстві, її основні компоненти та рівні функціонування. Інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві, складова процесу формування культури людства, як культура людини, готової до творчої роботи в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства. Така дефініція інформаційної культури дозволяє системно розглядати основні проблеми і напрямки розвитку інформаційної культури, адекватно визначати об’єкт і предмет її дослідження, а також провести структуризацію її предметної області. Проаналізовано інформаційну культуру особистості як умову успішної адаптації людини до життя в інформаційному суспільстві, як складову загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Формування інформаційної культури майбутнього інформаційника представлено як складний процес, що має включати освітні ресурси загальної культури суспільства, потенціал навчально-виховного і соціокультурного середовища закладу вищої освіти, духовний саморозвиток особистості студента. При цьому зазначено, що формування інформаційної культури тільки через вивчення інформатики виявляється недостатнім, оскільки обмежує цей процес технічними та програмними засобами інформатизації. Обгрунтовується доцільність впровадження в навчальний процес спеціальних навчальних курсів, зокрема, «Основи інформаційної культури особистості» або «Інформаційна культура майбутнього фахівця». Схарактеризовано організаційно-педагогічні умови успішного здійснення процесу формування інформаційної культури майбутнього фахівця. Підкреслено важливість активного застосування засобів інформаційних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців інформаційної сфери. У висновках наголошено, що нині здійснюється пошук ефективних інноваційних моделей підготовки майбутніх інформаційників, здатних до комплексної діяльності, спрямованої на формування і використання інформаційних ресурсів, створення інформаційної продукції, надання інформаційних послуг, інформаційного супроводу та підтримки всіх видів діяльності. Визначено перспективні напрями в подальшому дослідженні цієї проблеми. Публикация посвящена проблеме формирования информационной культуры будущего специалиста информационной сферы. Рассмотрено понятие «информационная культура», предпосылки возникновения информационной культуры в обществе, ее основные компоненты и уровни функционирования. Информационная культура рассматривается как способ жизнедеятельности человека в информационном обществе, составляющая процесса формирования культуры человечества, как культура человека, готового к творческой работе в условиях технолого-информационной системы развития общества. Такая дефиниция информационной культуры позволяет системно рассматривать основные проблемы и направления развития информационной культуры, адекватно определять объект и предмет ее исследования, а также провести структуризацию ее предметной области. Проанализирована информационная культура личности, которая является условием успешной адаптации человека к жизни в информационном обществе, составляющей общей культуры,ориентированной на информационное обеспечение человеческой деятельности. Формирование информационной культуры будущего специалиста информационной сферы представлено как сложный процесс, включающий образовательные ресурсы общей культуры общества, потенциал учебно-воспитательной и социокультурной среды высшего учебного заведения, духовное саморазвитие личности студента. При этом подчеркивается, что формирование информационной культуры только посредством изучения информатики является недостаточным, поскольку ограничивает этот процесс техническими и программными средствами информатизации. Обосновывается целесообразность включения в учебный процесс специальных учебных курсов, в частности, «Основы информационной культуры» или «Информационная культура будущего специалиста». Дана характеристика организационно-педагогических условий успешного осуществления процесса формирования информационной культуры будущего специалиста. Подчеркнута важность активного использования при этом средств информационных технологий. В заключении акцентируется внимание на поиске эффективных инновационных моделей подготовки будущих специалистов информационной сферы, способных к комплексной деятельности, направленной на формирование и использование информационных ресурсов, создание информационной продукции, предоставление информационных услуг, информационного сопровождения и поддержки всех видов деятельности. Определены перспективные направления в дальнейшем исследовании этой проблемы. The publication is devoted to the problem of formation of information culture of the future specialist of the information sphere. The concept of «information culture», the prerequisites for the emergence of information culture in society, its main components and levels of functioning are considered. Information culture is considered as a way of human life in the information society, an integral part of the process of the culture of mankind formation, as a culture of man, ready for creative work in the conditions of technological and information system of society development. This definition of information culture allows you to consider the mainproblems and trends systematicallyin the development of information culture, to identify the object and subject of its studyadequately, as well as to structure its subject area. The information culture of the person which is a condition of successful adaptation of the person to a life in the information society making a general culture focused on information maintenance of human activity is analyzed. The formation of information culture of the future specialist in the information sphere is presented as a complex process, including educational resources of the general culture of society, the potential of educational and socio-cultural environment of higher education, spiritual self-development of the student. It is emphasized that the formation of information culture only through the study of computer science is insufficient, as it limits this process to technical and software means of informatization. The expediency of including special training courses in the educational process, in particular, «Fundamentals of information culture» or «Information culture of the future specialist» is substantiated. The characteristic of organizational and pedagogical conditions of successful implementation of process of formation of information culture of the future expert is given. The importance of active use of information technology tools is emphasized. The conclusion emphasizes the search for effective innovative models for the training of information professionals capable of integrated activities aimed at the creation and use of information resources and the creation of information products, Providing information services, information support and support for all activities.Perspective directions in further research of this problem are defined.