Наукові публікації кафедри історії, археології, інформаційної та архівної справи
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Наукові публікації кафедри історії, археології, інформаційної та архівної справи by Author "Bondarenko, A."
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Кібернетичні засади програмованого навчання (за матеріалами публікацій у польській і радянській педагогічній періодиці 1960-х рр.)(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Коломієць, О. Б.; Бондаренко, Г. С.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Bondarenko, A.; Holovata, O.У статті розглядаються кібернетичні засади програмованого навчання, яке поширювалося у польській педагогіці у 1960-х роках. До безсумнівних переваг цього методу належить стимулювання учнів до активності у засвоєнні навчального матеріалу, залучення їх до систематичної роботи і самоконтролю, запобігання виникненню і наростанню прогалин у знаннях, пристосування темпу і змісту навчання до індивідуальних можливостей учнів, зменшення навантаження педагога від виконання багатьох механічних дій. Творцем методу програмованого навчання вважається Б. Ф. Скіннер, який 1954 р. опублікував першу статтю на цю тему. Щоправда, перші спроби застосування програмованого навчання у шкільній практиці відносяться до раніших часів. Вони пов’язані з іменами С. Трембицького (1920 р., Польща), та С. А. Прессі (1926 р., США). Програмоване навчання спирається на відповідним чином структуровану програму, що містить логічно пов’язані фрагменти інформації на певну тему. Існують такі види програмованого навчання: - лінійне (Б. Скіннер), яка полягає в тому, що навчальний матеріал поділяється на змістовно та логічно пов’язані фрагменти інформації (кроки), завдяки чому студент після введення у відповідний проміжок переходить до наступної дози, в свою чергу порівнює власну відповідь (чеки) з відповіддю, що міститься в програмованому тексті; - розгалужене (Н. Краудер), що передбачає використання доз інформації та відбір однієї з кількох відповідей, включених у програму, та перевірку її; при цьому, крім правильної відповіді, студент також дізнається, чому вона повинна бути саме такою, а не іншою; - змішане (його найпоширеніший у польській педагогіці різновид – так званий блоковий метод, розроблений Чеславом Купісевичем. Він полягає в іншому відображення інформаційних блоків (змісту), поєднаних з повторюваними, систематизованими, проблемними, синтезуючими, розширюючими та керуючими блоками). У формі правильно підготовлених підручників або з використанням пристроїв, що називаються навчальними машинами – програмовані тексти надаються учням для засвоєння матеріалу (навчального змісту). Беручи до уваги переваги і недоліки програмованого навчання, більшість педагогів впродовж 1950-х – 1980-х років прийшли до висновку, що воно може застосовуватися в освіті як один з методів, який дає змогу насамперед реалізації зворотного зв’язку та чіткого дотримання внутрішньої логіки навчального процесу. The article deals with cybernetic principles of programmed learning, which was spread in Polish pedagogy in the 1960s. The undoubted advantages of this method include stimulating students to be active in learning the educational material, involving them in systematic work and self-control, preventingoccurrenceand growth of knowledge gaps, adjusting the pace and content of the learning to the individual abilities of the students,reducing the teacher's load from performing many mechanical actions. The creator of the programmed learning method is B.F. Skinner, who published the first article on this topic in 1954. It is true that the first attempts to apply programmed learning in school practice date back to earlier times. They are related to the names of S. Trembitsky (1920, Poland) and S.A. Press (1926, USA). Programmed learning is based on an appropriately structured programme containing logically linked pieces of information on a specific topic. These types of programmed learning exist: - linear (B. Skinner), which is that the learning material is divided into meaningful and logically linked pieces of information (steps), so that the student, after entering the appropriate period of time, moves on to the next dose, in turn, compares his answer (checks) with the answer contained in the programmed text; - branched (N. Crowder), which involves using doses of information and selecting one of several answers included in the program and checking it; in addition to the correct answer, the student will also learn why it should be this way and not the other; - mixed (its most common variant in Polish pedagogy is the so-called block method developed by Czeslaw Kupisiewicz. It consists in another reflection of information blocks (content) connected with repeated, systematized, problem blocks, synthesizing, expanding and control blocks). In the form of properly prepared textbooks or with the use of devices, called learning machines - programmable texts are provided to students to learn the material (learning content). Taking into account the advantages and disadvantages of programmed learning, most educators during the 1950s and 1980s came to the conclusion that it can be used in education as one of the methods that allows primarily to implement feedback and clear compliance with the internal logic of the learning process.Item Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка(Університет Григорія Сковороди, 2021) Коломієць, О. Б.; Бондаренко, Г. С.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Bondarenko, A.; Holovata, O.Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка була першою спробою теоретичних узагальнень в царині української етнічної антропології. З багатьох, головним чином не залежних від нього, причин Ф. Вовк не подав цієї концепції у вигляді єдиної праці, але аналіз доступних нам джерел дає змогу відтворити головні її засади. У цій статті ми хотіли підкреслити, що Ф. Вовк був автором і найбільш послідовним провідником нової методології етноантропологічного дослідження, заснованої на глибокому вивченні сутності «народного буття», розумінні взаємопов’язаності, взаємообумовленості всіх сторін цього буття. Ця методологія дозволяє отримати найповніші уявлення про процес етногенезу. Йдеться про методологію так званого «антропогеографічного підходу». Антропогеографічний підхід полягає у визначенні ареалів так званих антропологічних (расових) типів, а також географічної спрямованості варіацій цих типів (напрямків міжгрупової змінності за обома групами ознак – вимірювальними та описовими; такі напрямки, в яких спостерігаються посилення чи послаблення певних антропологічних особливостей окремих груп населення, визначаються кореляційними зв’язками між ознаками). Антропогеографічний підхід до етноантропологічних досліджень українського етносу за радянських часів не застосовувався, його було замінено своєрідним «етнополітичним» підходом, що дало можливість спекулювати на етнокультурній спорідненості трьох східнослов’янських народів і робити потрібні владі висновки про те, що українці, мовляв, нічим і антропологічно не відрізняються від росіян і білорусів. Наслідком ігнорування антропогеографічного принципу було те, що, наприклад, великомасштабними дослідженнями Української антропологічної експедиції 1956-1963 рр. не була охоплена п’ята частина (точніше 20,7%) території Української РСР – український Південь або Степовий етнографічний район України. Висновки ж Ф. Вовка про південний напрямок як головний напрямок таких зв’язків підтверджуються і сучасною наукою. Необхідність критичного переосмислення методологічних засад української етнічної антропології, належна оцінка здобутків школи Ф. Вовка не викликає сумнівів. Осмислення теоретико-методологічних засад етноантропологічної концепції Ф. Вовка, введення в сучасний науковий обіг матеріалів багатолітніх досліджень Ф. Вовка та його учнів значною мірою збагатить уявлення про процес етногенезу українців. Народническо-лингвистическая этноантропологическая концепция Ф. Вовка была первой попыткой теоретических обобщений в области украинской этнической антропологии. По многим, главным образом не зависящим от него, причинам Ф. Вовк не представил эту концепцию в виде единого труда, но анализ доступных нам источников делает возможным воссоздать главные ее принципы. В этой статье мы хотели подчеркнуть, что Ф. Вовк был автором и наиболее последовательным проводником новой методологии этноантропологического исследования, основанной на глубоком изучении сущности «народного бытия», понимании взаимосвязанности, взаимообусловленности всех сторон этого бытия. Эта методология позволяет получить полные представления о процессе этногенеза. Речь идет о методологии так называемого «антропогеографического подхода». Антропогеографический подход заключается в определении ареалов так называемых антропологических (расовых) типов, а также географической направленности вариаций этих типов (направлений межгрупповой изменчивости по обоим группам признаков – измерительным и описательным; такие направления, в которых наблюдаются усиление или ослабление антропологических особенностей отдельных групп населения, определяются корреляционными связями между признаками). Антропогеографический подход к этноантропологическим исследованиям украинского этноса в советское время не применялся, его заменили своеобразным «этнополитическим» подходом, что позволило спекулировать на этнокультурном родстве трех восточнославянских народов и делать нужные властям выводы о том, что украинцы, мол, ничем и антропологически не отличаются от русских и белорусов. Следствием игнорирования антропогеографического принципа было то, что, например, крупномасштабными исследованиями Украинской антропологической экспедиции 1956-1963 гг. не была охвачена пятая часть (точнее 20,7%) территории Украинской ССР – украинский Юг или Степной этнографический район Украины. Выводы же Ф. Вовка о южном направлении как главном направлении таких связей подтверждаются и современной наукой. Необходимость критического переосмысления методологических основ украинской этнической антропологии, надлежащая оценка достижений школы Ф. Вовка не вызывает сомнений. Осмысление теоретико-методологических основ этноантропологической концепции Ф. Вовка, введение в современный научный оборот материалов многолетних исследований Ф. Вовка и его учеников в значительной степени обогатят представления о процессе этногенеза украинцев. The populist-linguistic ethnoanthropological concept of F. Vovk was the first attempt at theoretical generalizations in the field of Ukrainian ethnic anthropology. For many reasons, mainly beyond his control, F. Vovk did not present this concept in the form of a single work, but the analysis of the sources available to us makes it possible to recreate its main principles. In this article, we would like to emphasize that F. Vovk was the author and the most consistent conductor of a new methodology of ethnoanthropological research based on a deep study of the essence of «people’s being», understanding the interconnectedness, interdependence of all aspects of this being. This methodology provides a complete understanding of the process of ethnogenesis. This is the methodology of the so-called «anthropogeographical approach». The anthropogeographic approach consists in determining the areas of the so-called anthropological (racial) types, as well as the geographical direction of variations of these types (directions of intergroup variability for both groups of signs - measuring and descriptive; such directions in which there is an increase or decrease in the anthropological characteristics of certain population groups are determined correlations between features). In Soviet times, the anthropogeographic approach was not applied to ethnoanthropological studies of the Ukrainian ethnos, it was replaced by a kind of «ethnopolitical» approach, which made it possible to speculate on the ethnocultural kinship of the three East Slavic peoples and draw the conclusions needed by the authorities that Ukrainians, they say, do not differ anthropologically from Russians and Belarusians in any way. The consequence of ignoring the anthropogeographic principle was that, for example, large-scale studies of the Ukrainian anthropological expedition in 1956-1963. the fifth part (more precisely 20.7%) of the territory of the Ukrainian SSR was not covered – the Ukrainian South or the Steppe ethnographic region of Ukraine. The conclusions of F. Vovk about the southern as the main direction of such ties are confirmed by modern science. The need for a critical rethinking of the methodological foundations of Ukrainian ethnic anthropology, a proper assessment of the achievements of the F. Vovk school is beyond doubt. Comprehension of the theoretical and methodological foundations of F. Vovk’s ethno-anthropological concept, the introduction into modern scientific circulation of materials of many years of research by F. Vovk and his students will greatly enrich the understanding of the process of ethnogenesis of Ukrainians.Item Соціально-економічні та соціокультурні процеси в містах Наддніпрянської України в 1785–1917 рр.: історіографія(Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 2021) Бондаренко, О. В.; Bondarenko, A.Підкреслено, що проблема визначення поняття «місто», його типології та функцій не завжди мала дослідницький характер. Адже надання поселенню нового адміністративного статусу відчутно підвищувало його значущість, збільшувало права та свободи міського самоврядування, сприяло економічному розвитку, розміщенню адміністративних органів, отриманню замовлень від держави тощо. Тож зрозуміле прагнення місцевих еліт до надання їхньому поселенню статусу міста. Згодом виникає і чисто дослідницький інтерес статистиків, істориків, географів, представників інших наук, які виробили численні підходи до визначення та типології міста, що залежали передусім від наукової спеціалізації та світоглядних позицій конкретного вченого та специфіки їхнього творчого бачення. Схарактеризовано здобутки учених в обґрунтуванні концептуальних засад історії міст. Визначено внесок науковців в осмислення становлення та еволюції міського самоврядування, соціально-економічного та соціокультурного розвитку міст. З’ясовано особливості історіографічної інтерпретації проблеми в науковій літературі останньої чверті ⅩⅧ – початку ⅩⅩⅠ ст. та зміни у її дослідженні в різні історіографічні етапи. Визначені головні чинники, які впливали на розвиток досліджень з порушеної проблеми. Серед найменш розроблених в історіографії питань історії соціальноекономічних та соціокультурних процесів у містах Наддніпрянської України в 1785–1917 рр., які потребують подальшого вивчення виокремлено такі: питання становлення та розвитку міського самоврядування; місце міських органів самоврядування у системі губернських та повітових владних державних структур; взаємозв’язки міських фінансових та державних інституцій; повсякдення чиновників міських органів самоврядування; з’ясування їхньої ролі у громадському та культурному житті міських громад. Перспективними напрямами дальшого вивчення порушеної проблеми можуть бути комплексні історичні та історіографічні дослідження історії соціальноекономічних процесів в українських містах з використанням компаративного інструментарію; студії з соціокультурного розвитку міського соціуму, зокрема повсякдення містян, менталітет міських верств; вивчення історії корпоративних купецьких товариств та органів самоврядування купецтва; характеристика соціально-психологічного портрету міських прошарків; внутрішньосімейні стосунки у купецькій та міщанській родині; традиції сімейного виховання і освіти, ціннісні орієнтири; організація дозвілля і розваг у купецькому та міщанському середовищі. The practical significance of the dissertation work lies in the fact that the results obtained, substantiated conclusions and practical recommendations significantly expand modern knowledge on the history and historiography of socioeconomic and socio-cultural processes in the cities of Dnieper Ukraine in 1785- 1917. And accordingly, they will contribute to the intensification of research both on this issue and related and related topics. The provisions and conclusions of the dissertation work can be used in the lecture and methodological support of academic disciplines for applicants for higher education in the specialty "History and Archeology", in particular, "Historiography of the History of Ukraine", "Historical Regional Studies", "Historical Urban Studies", "Modern History of Ukraine" ... The relevance of the topic of the dissertation is substantiated, the purpose, tasks of scientific research, object and subject of research are formulated, its connection with scientific programs is noted, chronological and geographical borders are defined, scientific novelty and practical value of the received results are outlined, information on approbation of research results . Analysis of historiographical research on the history of socio-economic and socio-cultural processes in the cities of Dnieper Ukraine in 1785-1917 showed that this topic has not yet become the subject of a special generalizing historiographical study. Only some aspects of this complex problem have become the subject of research, which necessitates its in-depth and comprehensive study. In the dissertation for the first time in historical science the state and tendencies of more than 230 years of research of history of social and economic and sociocultural processes in the cities of Dnieper Ukraine in 1785–1917 are analyzed in detail. 12 The leading stages, directions and specific features of research of a theme are defined. The periodization of the problem is carried out in accordance with the development of historical thought and modern theoretical and methodological foundations of historiography. There are three main historiographical periods of scientific development of the problem: imperial - the end of the eighteenth - beginning of the twentieth century; Soviet - 1920s - 1991 and modern - 1991-2021, which characterize the priority trends of historiography in the study of urban history. The source base for the period from the last quarter of the 18th century has been identified, analyzed, systematized and classified. by 2021, its information potential has been revealed. A wide range of new historiographical sources has been introduced into scientific circulation, on the basis of which key aspects of the researched problem are considered. A wide source base made it possible to analyze the reflection in the scientific literature of the main directions of socio-economic and socio-cultural processes in the cities of the Dnieper region during the imperial era. It is noted that the study is based on the integrated use of the principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, systemicity, continuity. A set of general scientific, interdisciplinary and specific historical methods was used to achieve the purpose of the study. The use of a wide range of methods of historiographical analysis and synthesis, problem-chronological, comparative, genetic, retrospective, contributed to the comprehensive solution of the dissertation tasks. Their choice is determined by the theme of the dissertation, its structure and the specifics of modern methodological approaches, in particular those borrowed by historians from other scientific disciplines. However, despite the variety of research methods, the key was the problem-chronological method, which allowed to clearly outline the ways of general accumulation of historical knowledge of various semantic aspects of the problem. These methodological principles made it possible to trace the evolution of historiographical discourse during the last quarter of the eighteenth and early twenty-first centuries. and its structural and institutional forms. 13 It is proved that among the important and insufficiently studied methodological problems of the history of the cities of Dnieper Ukraine in 1785– 1917 is the scientific definition of its concept, typology and functional purpose. After all, a significant role in the study of cities belongs to the conceptual and terminological apparatus. One of its basic concepts is "city", which, along with others, being in close connection, and forms a terminological and conceptual system used by historical science and historical urban planning in particular. The problem of the content of this concept arose at least from the first half of the XIX century. and is due to the coexistence of various forms of urban settlements and the reflection of the phenomenon of the city in the public consciousness, administrative and demographic statistics, whence it was introduced into science. It is emphasized that the problem of defining the concept of "city", its typology and functions has not always been research. After all, granting the settlement a new administrative status significantly increased its significance, increased the rights and freedoms of municipal self-government, contributed to economic development, placement of administrative bodies, receiving orders from the state, and so on. Therefore, the desire of local elites to give their settlement the status of a city is understandable.