Документознавство як наукова і навчальна диципліна в сучасній Україні: які шляхи розвитку?
Loading...
Files
Date
2020
Authors
Кулешов, С. Г.
Барабаш, В. А.
Kuleshov, S.
Barabash, V.
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Університет Григорія Сковороди
Abstract
Нині документознавство в Україні позбавлено статусу наукової дисципліни у офіційному переліку наукових спеціальностей, скоротилася присвячених його науковим проблемам кількість наукових форумів, а відповідно і публікацій, ліквідовано вишівську документознавчу навчальну спеціальність. На думку авторів, попередньо ці процеси пов’язані з формуванням двох версій документознавства в Україні – «документологічної» («бібліотекознавчої») та класичної (що ґрунтується на ідеях 1960 –1970-х років відомого радянського архівознавця К. Г. Мітяєва). У 1990-і роки, коли в Україні не було офіційно утверджено науковий статус документознавства, документологічна версія була прогресивною. Однак після офіційного затвердження наукової спеціальності «документознавство, архівознавство» у межах історичної науки (2001 р.), прихильниками документології почалася боротьба за офіційний відрив цих наук від спеціальних галузей історичної науки, яка завершилася внесенням їх до сукупності дисциплін у межах наукової спеціальності «соціальні комунікації» (2008 р.). Поширення в українських вишах поглядів документологів у межах нової навчальної спеціальності «Інформаційна, бібліотечна, архівна справа» призводить до панування бібліотекознавства над архівознавством, зменшення частки годин курсу «Архівна справа» (порівняно з бібліотекознавством його читання набагато складніше та й фахівців доволі менше). Звідси фактичне нівелювання або зникнення документознавчих курсів. Безперечно, що «скасування» класичного документознавства не зняло практичних потреб в дослідженнях з нормативно-правового та методичного забезпечення організації сфери архівної справи та діловодства. Зазначені дослідження в сучасних умовах впровадження функціонування електронного документообігу та електронних архівів потребує у межах цих напрямів перегляду організації традиційних діловодних та архівних процесів. З іншого боку, існує нагальна потреба узгодження зазначених процесів з нормами міжнародних стандартів з керування документаційними процесами. У статті наведено приклади розробок з документознавства і організації вишівського навчання в Україні, які можна вважати найбільш перспективними напрямами розвитку цієї наукової дисципліни. Сейчас документоведение в Украине лишено статуса научной дисциплины в официальном перечне научных специальностей, сократилась, посвященных его научным проблемам, количество научных форумов, а соответственно и публикаций, ликвидировано вузовскую документоведческую учебную специальность. По мнению авторов, предтечей этому были процессы, связанные с формированием в Украине двух версий документоведения – «документологической» («библиотековедческой») и классической (основанной на идеях 1960 – 1970-х годов известного советского архивоведа К. Г. Митяева). В 1990-е годы, когда в Украине не был официально утвержден научный статус документоведения, документологическая версия была прогрессивной. Однако, после официального утверждения научной специальности «документоведение, архивоведение» в рамках исторической науки (2001 г.), сторонниками документологии началась борьба за официальный отрыв этих наук от специальных отраслей исторической науки, которая завершилась присоединением их к дисциплинам в рамках научной специальности «социальные коммуникации» (2008 г.). Распространение в украинских вузах взглядов документологов в рамках новой учебной специальности «информационное, библиотечное, архивное дело» приводит к господству библиотековедения над архивоведением, уменьшением количества часов учебного курса «Архивное дело» (по сравнению с библиотечным делом его чтение гораздо сложнее и специалистов гораздо меньше). Отсюда фактическое нивелирование или исчезновение документоведческих курсов. Бесспорно, что «отмена» классического документоведения не сняла практических потребностей в исследованиях нормативно-правового и методического обеспечения организации сферы архивного дела и делопроизводства. Указанные исследования в современных условиях внедрения и функционирования электронного документооборота, создания электронных архивов требует в рамках этих направлений пересмотра организации традиционных делопроизводственных и архивных процессов. С другой стороны, существует настоятельная необходимость согласования указанных процессов с нормами международных стандартов по управлению документационными процессами. В статье приведены примеры разработок последних лет в области документоведения и организации вузовского обучения в Украине, которые можно считать наиболее перспективными направлениями в развитии этой научной дисциплины. Now, documentation science in Ukraine is deprived of the status of a scientific discipline in the official list of scientific specialties, the number of scientific forums and, consequently, publications devoted to its scientific problems has been reduced, and a university documentary educational specialty has been eliminated. According to the author, the forerunner to this was the processes associated with the formation in Ukraine of two versions of documentation science – “documentological” (“library documentation science”) and classical (based on the ideas of the 1960-1970s, the famous Soviet archivist K. G. Mityaev). In the 1990s, when the scientific status of documentation science was not officially approved in Ukraine, the documentological version was progressive. However, after the official approval of the scientific specialty “Documentation Sciences, Archival Studies” in the framework of historical science (2001), supporters of documentology began the struggle for the formal separation of these sciences from special branches of historical science, which ended with their joining the disciplines within the scientific specialty “Social Communications” (2008). Dissemination of documentologe views in Ukrainian universities within the framework of the new specialty “Information, Library, Archival” leads to the dominance of library science over archival studies, a decrease in the number of hours of the course “Archival Studies” (compared to library science, its reading is much more complicated and much less specialists) . Hence the actual leveling or disappearance of documentary courses. It is indisputable that the “abolition” of classical documentation science did not remove the practical needs for studies of the legal and methodological support for the organization of the sphere of archival business and paperwork. These studies in the modern conditions of implementation and functioning of electronic document management, the creation of electronic archives require, within these areas, a review of the organization of traditional office work and archive processes. On the other hand, there is an urgent need to harmonize these processes with the norms of international standards for the management of documentary processes. The article provides examples of recent developments in the field of documentation science and the organization of university education in Ukraine, which can be considered the most promising areas in the development of this scientific discipline.
Description
Keywords
документознавство, архівознавство, наукова дисципліна, навчальна дисципліна, документологія, напрями розвитку, документоведение, архивоведение, научная дисциплина, учебная дисциплина, документология, направления развития, documentation science, archival science, scientific discipline, academic discipline, documentology, development directions
Citation
Кулешов, С. Г. Документознавство як наукова і навчальна диципліна в сучасній Україні: які шляхи розвитку? / С. Г. Кулешов, В. А. Барабаш // Соціум. Документ. Комунікація. Серія: Історичні науки. – Переяслав-Хмельницький, 2020. – Вип. 9. – С. 131–149.