(ЦНТУ, 2020) Орлик, В. М.; Кулешов, С. Г.; Орлик, С. В.; Ніколаєв, М. І.; Бондаренко, О. В.; Барабаш, В. А.; Глєбова, Л. В.; Коломієць, О. Б.; Лукашевич, О. А.
Слово «магістр» (від лат. magister – начальник, наставник) означало титул посадових осіб у Давньому Римі, високий придворний титул у Візантії, а в середні віки – главу духовно-лицарського ордена або викладача семи вільних мистецтв (гуманітарних наук). В останньому випадку це було дуже почесне учене звання, що прагнули одержати його здобувачі за допомогою підготовки і захисту серйозної наукової праці – магістерської дисертації. У США, Великобританії й інших країнах з англо-американською системою вищої освіти магістр – це академічний ступінь, присуджуваний особам, які закінчили університет або прирівняний до нього вищий навчальний заклад і мають ступінь бакалавра, що пройшли додатковий курс упродовж 1–2 років, що склали спеціальний іспит і захистили дисертацію. В Україні магістр – це не вчене звання і не ступінь, а освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця. Відповідно до Закону про вищу освіту другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.