Економічний факультет
Permanent URI for this communityhttps://dspace.kntu.kr.ua/handle/123456789/762
Browse
18 results
Search Results
Item Система цінностей та ідеал людини в середньовічній культурі(РВВ ІДГУ, 2024) Коломієць, О. Б.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Holovata, O.Досліджено систему цінностей та ідеал людини в середньовічній культурі. Інтерес до культурної спадщини Середньовіччя, світогляду середньовічної людини, світу її уявлень та почуттів пояснюється тим, що соціокультурні центри і окремі регіони середньовічної цивілізації стали джерелами важливих інновацій і визначили долю європейської культури на майбутнє. Наголошується на принциповій особливості європейської культури доби Середньовіччя, яку дослідники пов'язують з визначальною роллю християнської церкви у різних сферах суспільного й культурного життя. Потужна сила християнства відкрила для європейських народів нові обрії подальшого історичного поступу. Обгрунтовується важлива роль у системі цінностей середньовічної людини проблем морального розвитку, основні засади яких були сформовані ще в епоху пізньої Античності. Адже саме тоді людина дуже гостро переживала відчуття втрати органічної єдності з природою та соціальним світом, який руйнувався, шукала в християнській релігії духовний прихисток і віру в майбутнє. Шукаючи власний сенс життя людина поступово розширювала межі індивідуальної свідомості до загального, універсального. Зазначається, що безумовним суспільним ідеалом середньовічної доби було лицарство. Лицарство створило особливу світську культуру, що перемогла у боротьбі з духовно-релігійним началом. Проаналізовано особливе розуміння естетичного в свідомості пересічної людини середньовічної доби. Акцентовано на тому, що історико-культурні досягнення і традиції Середньовіччя мають відігравати важливу роль й у визначенні нових світоглядних пріоритетів сучасної людини. The system of values and the ideal of a person in medieval culture has been studied. Interest in the cultural heritage of the Middle Ages, the worldview of medieval man, the world of his ideas and feelings is explained by the fact that socio-cultural centers and individual regions of medieval civilization became sources of important innovations and determined the fate of European culture for the future. Emphasis is placed on the fundamental features of the European culture of the Middle Ages, which researchers associate with the determining role of the Christian church in various spheres of social and cultural life. The powerful force of Christianity opened up new horizons for further historical progress for the European peoples. The important role of the problems of moral development in the value system of the medieval man is substantiated, the main principles of which were formed in the era of Late Antiquity. After all, it was then that a person very acutely experienced the feeling of loss of organic unity with nature and the social world, which was collapsing, and sought spiritual refuge and faith in the future in the Christian religion. Searching for his own meaning of life, man gradually expanded the boundaries of individual consciousness to the general, universal. It is noted that the unconditional social ideal of the medieval era was chivalry. Chivalry created a special secular culture that won the fight against the spiritual and religious principle. The special understanding of the aesthetic in the mind of the average person of the medieval era is analyzed. Emphasis is placed on the fact that the historical and cultural achievements and traditions of the Middle Ages should play an important role in determining the new worldview priorities of modern man.Item Науковий потенціал історичної регіоналістики(ЦНТУ, 2023) Коломієць, О. Б.; Kolomyets, O.Розглянуто проблему розвитку історичної науки у контексті історичної регіоналістики, зумовленого утвердженням так званої «просторової» дослідницької парадигми. Виявлено науковий потенціал регіоналістики для розвитку історичної науки в сучасних умовах. Йдеться насамперед про можливість створення правдивої картини української історії, в якій специфічні відмінності окремих частин українського та інших етносів пояснюється особливостями їх розвитку в різних державних системах, впливом природно- географічних, соціобіологічних, історико-культурних та інших чинників. The problem of the development of historical science in the context of historical regionalism, caused by the establishment of the so-called "spatial" research paradigm, is considered. The scientific potential of regional studies for the development of historical science in modern conditions has been revealed. It is primarily about the possibility of creating a true picture of Ukrainian history, in which the specific differences of individual parts of Ukrainian and other ethnic groups are explained by the peculiarities of their development in different state systems, the influence of natural-geographical, sociobiological, historical-cultural and other factors.Item Використання інформаційно-комунікаційних технологій в самостійній навчальній діяльності майбутніх фахівців(ЦНТУ, 2024) Коломієць, О. Б.Item Психологічні засади культури спілкування(ЦНТУ, 2023) Коломієць, О. Б.; Kolomyets, O.Як відомо, спілкування є однією з універсальних реальностей буття людини, а також необхідною умовою і специфічним видом її діяльності. Від нього значною мірою залежить психологічний клімат в установах, організаціях, на підприємствах. Саме в процесі спілкування виявляється їх організаційна та виробнича мобільність, конкурентні позиції в діловому світі. Характер спілкування обумовлюється етнічними, віковими, професійними, гендерними та багатьма іншими параметрами, які необхідно враховувати в міжособистісних стосунках. Ці стосунки є динамічним процесом комунікації, опосередкованим характерами, почуттями, настроями, схильностями його учасників. Отже, кожен комунікативний акт реалізується через взаємодію конкретних особистостей. Тому культура спілкування характеризується й психологічною складовою. As you know, communication is one of the universal realities of human existence, as well as a necessary condition and specific type of its activity. The psychological climate in institutions, organizations, and enterprises largely depends on it. It is in the process of communication that their organizational and production mobility, competitive positions in the business world are revealed. The nature of communication is determined by ethnic, age, professional, gender and many other parameters that must be taken into account in interpersonal relationships. This relationship is a dynamic process of communication, mediated by the characters, feelings, moods, inclinations of his participants Therefore, each communicative act is implemented through the interaction of specific personalities. Therefore, the culture of communication is also characterized by a psychological component.Item Документаційне забезпечення діяльності інформаційних установ(ЦНТУ, 2023) Коломієць, О. Б.Освітня компонента «Документаційне забезпечення діяльності інформаційних установ» є складовою циклу професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Вона дає уявлення про роль інформаційних установ у соціальному житті, історію розвитку та функціонування діловодної сфери, значення документування для ефективної діяльності установ, знайомить з різновидами документів як засобів фіксації й передавання інформації, необхідної для здійснення управлінських функцій. Навчальний курс спрямований на осягнення здобувачем вищої освіти проблемного поля науково-теоретичних та науково-практичних засад репрезентації бібліотечно-бібліографічної та архівної інформації в документно-інформаційних системах. Він також передбачає опанування майбутніми фахівцями методикою виявлення та аналізу інформаційних потреб споживачів ретроспективної документної інформації й уміння її застосовувати в аналітичній роботі та при вирішення конкретних дослідницьких завдань. The educational component "Documentation support for the activities of information institutions" is a component of the cycle of professional training of future specialists in the field of information, library and archival affairs. It provides an idea of the role of information institutions in social life, the history of the development and functioning of the administrative sphere, the importance of documentation for the effective operation of institutions, introduces the types of documents as a means of recording and transmitting information necessary for the implementation of management functions. The educational course is aimed at the higher education student's understanding of the problem field of the scientific-theoretical and scientific-practical foundations of the representation of library, bibliographic and archival information in document and information systems. It also provides for future specialists to master the method of identifying and analyzing the information needs of consumers of retrospective documentary information and the ability to apply it in analytical work and in solving specific research tasks.Item Теоретичні основи вивчення вітчизняної та світової культури(ЦНТУ, 2022) Коломієць, О. Б.Item Активізація творчої діяльності студентів у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців(ЦНТУ, 2021) Коломієць, О. Б.У тезах досліджено, що активізація творчої діяльності студентів як чинник формування професійної компетентності майбутніх фахівців залежить від багатьох факторів. Ефективність цієї роботи забезпечується всією логікою побудови змісту навчального процесу, стилем навчання і виховання, відповідними організаційними формами та прийомами.Item Культурологічні аспекти професійної підготовки майбутнього фахівця(ЦНТУ, 2021) Коломієць, О. Б.Item Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка(Університет Григорія Сковороди, 2021) Коломієць, О. Б.; Бондаренко, Г. С.; Головата, О. О.; Kolomiiets, O.; Bondarenko, A.; Holovata, O.Народницько-лінгвістична етноантропологічна концепція Ф. Вовка була першою спробою теоретичних узагальнень в царині української етнічної антропології. З багатьох, головним чином не залежних від нього, причин Ф. Вовк не подав цієї концепції у вигляді єдиної праці, але аналіз доступних нам джерел дає змогу відтворити головні її засади. У цій статті ми хотіли підкреслити, що Ф. Вовк був автором і найбільш послідовним провідником нової методології етноантропологічного дослідження, заснованої на глибокому вивченні сутності «народного буття», розумінні взаємопов’язаності, взаємообумовленості всіх сторін цього буття. Ця методологія дозволяє отримати найповніші уявлення про процес етногенезу. Йдеться про методологію так званого «антропогеографічного підходу». Антропогеографічний підхід полягає у визначенні ареалів так званих антропологічних (расових) типів, а також географічної спрямованості варіацій цих типів (напрямків міжгрупової змінності за обома групами ознак – вимірювальними та описовими; такі напрямки, в яких спостерігаються посилення чи послаблення певних антропологічних особливостей окремих груп населення, визначаються кореляційними зв’язками між ознаками). Антропогеографічний підхід до етноантропологічних досліджень українського етносу за радянських часів не застосовувався, його було замінено своєрідним «етнополітичним» підходом, що дало можливість спекулювати на етнокультурній спорідненості трьох східнослов’янських народів і робити потрібні владі висновки про те, що українці, мовляв, нічим і антропологічно не відрізняються від росіян і білорусів. Наслідком ігнорування антропогеографічного принципу було те, що, наприклад, великомасштабними дослідженнями Української антропологічної експедиції 1956-1963 рр. не була охоплена п’ята частина (точніше 20,7%) території Української РСР – український Південь або Степовий етнографічний район України. Висновки ж Ф. Вовка про південний напрямок як головний напрямок таких зв’язків підтверджуються і сучасною наукою. Необхідність критичного переосмислення методологічних засад української етнічної антропології, належна оцінка здобутків школи Ф. Вовка не викликає сумнівів. Осмислення теоретико-методологічних засад етноантропологічної концепції Ф. Вовка, введення в сучасний науковий обіг матеріалів багатолітніх досліджень Ф. Вовка та його учнів значною мірою збагатить уявлення про процес етногенезу українців. Народническо-лингвистическая этноантропологическая концепция Ф. Вовка была первой попыткой теоретических обобщений в области украинской этнической антропологии. По многим, главным образом не зависящим от него, причинам Ф. Вовк не представил эту концепцию в виде единого труда, но анализ доступных нам источников делает возможным воссоздать главные ее принципы. В этой статье мы хотели подчеркнуть, что Ф. Вовк был автором и наиболее последовательным проводником новой методологии этноантропологического исследования, основанной на глубоком изучении сущности «народного бытия», понимании взаимосвязанности, взаимообусловленности всех сторон этого бытия. Эта методология позволяет получить полные представления о процессе этногенеза. Речь идет о методологии так называемого «антропогеографического подхода». Антропогеографический подход заключается в определении ареалов так называемых антропологических (расовых) типов, а также географической направленности вариаций этих типов (направлений межгрупповой изменчивости по обоим группам признаков – измерительным и описательным; такие направления, в которых наблюдаются усиление или ослабление антропологических особенностей отдельных групп населения, определяются корреляционными связями между признаками). Антропогеографический подход к этноантропологическим исследованиям украинского этноса в советское время не применялся, его заменили своеобразным «этнополитическим» подходом, что позволило спекулировать на этнокультурном родстве трех восточнославянских народов и делать нужные властям выводы о том, что украинцы, мол, ничем и антропологически не отличаются от русских и белорусов. Следствием игнорирования антропогеографического принципа было то, что, например, крупномасштабными исследованиями Украинской антропологической экспедиции 1956-1963 гг. не была охвачена пятая часть (точнее 20,7%) территории Украинской ССР – украинский Юг или Степной этнографический район Украины. Выводы же Ф. Вовка о южном направлении как главном направлении таких связей подтверждаются и современной наукой. Необходимость критического переосмысления методологических основ украинской этнической антропологии, надлежащая оценка достижений школы Ф. Вовка не вызывает сомнений. Осмысление теоретико-методологических основ этноантропологической концепции Ф. Вовка, введение в современный научный оборот материалов многолетних исследований Ф. Вовка и его учеников в значительной степени обогатят представления о процессе этногенеза украинцев. The populist-linguistic ethnoanthropological concept of F. Vovk was the first attempt at theoretical generalizations in the field of Ukrainian ethnic anthropology. For many reasons, mainly beyond his control, F. Vovk did not present this concept in the form of a single work, but the analysis of the sources available to us makes it possible to recreate its main principles. In this article, we would like to emphasize that F. Vovk was the author and the most consistent conductor of a new methodology of ethnoanthropological research based on a deep study of the essence of «people’s being», understanding the interconnectedness, interdependence of all aspects of this being. This methodology provides a complete understanding of the process of ethnogenesis. This is the methodology of the so-called «anthropogeographical approach». The anthropogeographic approach consists in determining the areas of the so-called anthropological (racial) types, as well as the geographical direction of variations of these types (directions of intergroup variability for both groups of signs - measuring and descriptive; such directions in which there is an increase or decrease in the anthropological characteristics of certain population groups are determined correlations between features). In Soviet times, the anthropogeographic approach was not applied to ethnoanthropological studies of the Ukrainian ethnos, it was replaced by a kind of «ethnopolitical» approach, which made it possible to speculate on the ethnocultural kinship of the three East Slavic peoples and draw the conclusions needed by the authorities that Ukrainians, they say, do not differ anthropologically from Russians and Belarusians in any way. The consequence of ignoring the anthropogeographic principle was that, for example, large-scale studies of the Ukrainian anthropological expedition in 1956-1963. the fifth part (more precisely 20.7%) of the territory of the Ukrainian SSR was not covered – the Ukrainian South or the Steppe ethnographic region of Ukraine. The conclusions of F. Vovk about the southern as the main direction of such ties are confirmed by modern science. The need for a critical rethinking of the methodological foundations of Ukrainian ethnic anthropology, a proper assessment of the achievements of the F. Vovk school is beyond doubt. Comprehension of the theoretical and methodological foundations of F. Vovk’s ethno-anthropological concept, the introduction into modern scientific circulation of materials of many years of research by F. Vovk and his students will greatly enrich the understanding of the process of ethnogenesis of Ukrainians.Item Інформаційна, бібліотечна та архівна справа. 2 рівень(ЦНТУ, 2020) Орлик, В. М.; Кулешов, С. Г.; Орлик, С. В.; Ніколаєв, М. І.; Бондаренко, О. В.; Барабаш, В. А.; Глєбова, Л. В.; Коломієць, О. Б.; Лукашевич, О. А.Слово «магістр» (від лат. magister – начальник, наставник) означало титул посадових осіб у Давньому Римі, високий придворний титул у Візантії, а в середні віки – главу духовно-лицарського ордена або викладача семи вільних мистецтв (гуманітарних наук). В останньому випадку це було дуже почесне учене звання, що прагнули одержати його здобувачі за допомогою підготовки і захисту серйозної наукової праці – магістерської дисертації. У США, Великобританії й інших країнах з англо-американською системою вищої освіти магістр – це академічний ступінь, присуджуваний особам, які закінчили університет або прирівняний до нього вищий навчальний заклад і мають ступінь бакалавра, що пройшли додатковий курс упродовж 1–2 років, що склали спеціальний іспит і захистили дисертацію. В Україні магістр – це не вчене звання і не ступінь, а освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця. Відповідно до Закону про вищу освіту другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.