Центральноукраїнський науковий вісник. Економічні науки. Випуск 8. - 2022
Permanent URI for this collectionhttps://dspace.kntu.kr.ua/handle/123456789/13248
Browse
Search Results
Item Імплементація економіки знань у корпоративних стратегіях міжнародних корпорацій(ЦНТУ, 2022) Расшивалов, Д. П.; Попова, Д. В.; Rasshyvalov, D.; Popova, D.У статті обґрунтована проблема необхідності переходу до нового типу економіки - економіки знань всіх суб’єктів господарювання та країни в цілому. В свою чергу активний перехід до економіки знань визначає напрямок розвитку сучасних корпорацій та підприємств. Отже, ефективним механізмом забезпечення високого рівня конкурентоспроможності в сучасних умовах економіки знань є інтелектуалізація підприємства, а передумовою її реалізації є використання та примноження інтелектуального потенціалу. В постіндустріальній економіці два аспекти - управління знаннями та процеси інтелектуалізації є значним викликом для зростання конкурентоспроможності підприємства. Відтак авторами обгрунтовано, що ефективним механізмом забезпечення високого рівня конкурентоспроможності корпорацій в сучасних умовах економіки знань є його інтелектуалізація. Окреслено значну кількість вагомих інституціональних проблем впровадження моделі економіки знань у практиці господарювання всіх суб’єктів економічної діяльності України та фактори гальмування процесу імплементації економіки знань. Визначено, що на макрорівні господарювання вагомим фактором гальмування процесу імплементації економіки знань є недостатня системність і узгодженість державної політики. Важливим завданням виступає впровадження національної політики імплементації нормативних документів, які становлять основу економіки знань. Проте власне процес імплементації в Україні досі перебуває на початковому етапі, йому притаманні системні проблеми. Авторами запропоновано логічну модель системи управління знаннями корпорації яка являє собою інтелектуальний простір корпоративної структури (або простір знань), що включає процеси перетворення знань і об'єднання людей, і одночасно передбачає відкритий і постійний доступ до всіх інформаційних ресурсів і можливість неодноразово звернення до них, і відповідно таким чином у корпорації формується певний комплекс знань. А процес управління знаннями – це якісно новий рівень управління інтелектуальними активами корпорації, що дозволяє не тільки відкривати регламентований доступ персоналу до одноосібно формалізованим знанням, а й адмініструвати основний обсяг корпоративних знань (як формальних, так і неформальних). Таким чином управління знаннями виступає ланкою стратегії корпорації і є основою формування потужних конкурентних переваг корпорації на міжнародному ринку, також знаходиться у взаємозв'язку з усіма її стратегічними цілями і завданнями, орієнтуючись на постійні їх зміни в умовах зовнішнього мінливого середовища. The article substantiates the problem of the need to transition to a new type of economy - the knowledge economy of all business entities and the country as a whole. In turn, the active transition to the knowledge economy determines the direction of development of modern corporations and enterprises. Therefore, an effective mechanism for ensuring a high level of competitiveness in the modern conditions of the knowledge economy is the intellectualization of the enterprise, and the prerequisite for its implementation is the use and multiplication of intellectual potential. In the post-industrial economy, two aspects - knowledge management and intellectualization processes are a significant challenge for the growth of the company's competitiveness. Therefore, the authors substantiated that an effective mechanism for ensuring a high level of competitiveness of corporations in modern conditions of the knowledge economy is its intellectualization. A significant number of important institutional problems of the implementation of the knowledge economy model in the management practice of all subjects of economic activity of Ukraine and factors inhibiting the process of implementation of the knowledge economy are outlined. It was determined that at the macro-level of management, a significant factor inhibiting the process of implementing the knowledge economy is the insufficient systematicity and coherence of state policy. An important task is the implementation of the national policy for the implementation of regulatory documents, which form the basis of the knowledge economy. However, the actual implementation process in Ukraine is still at an initial stage, and it has inherent systemic problems. The authors proposed a logical model of the knowledge management system of the corporation, which represents the intellectual space of the corporate structure (or knowledge space), which includes the processes of knowledge transformation and unification of people, and at the same time provides open and permanent access to all information resources and the possibility of repeatedly referring to them, and accordingly, in this way, a certain complex of knowledge is formed in the corporation. And the process of knowledge management is a qualitatively new level of management of the intellectual assets of the corporation, which allows not only to open regulated access of personnel to individually formalized knowledge, but also to administer the main volume of corporate knowledge (both formal and informal). Thus, knowledge management acts as a link of the corporation's strategy and is the basis of the formation of powerful competitive advantages of the corporation in the international market, and is also in relationship with all its strategic goals and objectives, focusing on their constant changes in the conditions of the external changing environment.Item Фінансові результати бюджетної установи як предмет судової економічної експертизи(ЦНТУ, 2022) Іванков, В. М.; Ivankov, V.Статтю присвячено дослідженню фінансових результатів діяльності бюджетних установ в якості предмету судово-економічної експертизи для судового розгляду справ про розкрадання та привласнення державних коштів та майна. На основі декомпозиційного поділу процесу обліку фінансового результату за двома етапами було визначено процеси і підпроцеси, які визначають предмет судово-економічної експертизи фінансового результату. Встановлено, що перший етап охоплює процеси закриття субрахунків доходів і витрат за обмінними і необмінними операціями. Виявлені підпроцеси облікового відображення доходів і витрат, які полягають у формуванні підсумкових значень сальдо відповідних рахунків бухгалтерського обліку. Встановлено процеси другого етапу відображення фінансових результатів бюджетної установи у формах фінансової звітності. Запропоновано виділити точки експертного дослідження фінансового результату, які відповідають алгоритмам його формування в обліку на обох етапах. Зроблено висновок про доцільність застосування такої послідовності експертного дослідження фінансового результату бюджетної установи, яка відповідає алгоритмам його облікового формування і відображення у фінансовій звітності. Доведено, що побудова експертного дослідження у спосіб, який не відтворює послідовність формування фінансового результату на рахунках бухгалтерського обліку, може призвести до неправильних висновків, викривлення оцінки співвідношення доходи-витрати у формах фінансової звітності. Корисність та практичне застосування визначеного предмету судово-економічної експертизи полягає у можливості його адаптації до зміни норм чинного законодавства через уточнення процесів і підпроцесів бухгалтерського обліку формування фінансового результату через ідентифікацію точок експертного дослідження, а у випадку розширення задач експертизи іншими показниками, наприклад фінансового стану бюджетної установи, - їх доповнення та розширення. The article is devoted to the study of the financial results of budgetary institutions when they become the subject of forensic economic examination under the trial of cases of embezzlement and misappropriation of public funds and property. The author described accounting processes and sub-processes based on the decompositional division of the process of forming the financial result in budgetary organizations into two stages. The latter are the foundation of the subject of forensic economic examination of the financial result. As revealed, the first stage covers the processes of closing sub-accounts of income and expenses for exchange and non-exchange transactions. The sub-processes of accounting reflection of income and expenses are identified, which determine the final values of the balance of the corresponding accounts. The processes of the second stage of reflecting the financial results of a budgetary institution in the forms of financial statements are determined. It is proposed to highlight the points of expert study of the financial result, corresponding to the algorithms for its development in accounting. As concluded, it is expedient to use s uch a sequence of expert research of the financial result of a budgetary institution that meets the algorithms for its accounting formation and reflection in financial statements. It is proved that the construction of an expert study in a way that does not reproduce the sequence of formation of the financial result on the accounts can lead to incorrect conclusions, distortion of the assessment of the income-expense ratio in the forms of financial statements. The usefulness and practical application of such a subject of forensic economic expertise lies in the possibility of its adaptation to changes in the norms of the current legislation. Adaptation is proposed to be carried out by clarifying the processes and sub-processes of accounting for the formation of financial results via the identification of points of expert study, and in the case of expanding the tasks of examination with other indicators, for example, the financial condition of a budgetary institution, their addition and expansion.Item Центральноукраїнський науковий вісник. Економічні науки(ЦНТУ, 2022)Збірник наукових праць зберігається в загальнодержавній реферативній базі даних «Україника наукова» Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та представлено у міжнародних наукометричних базах даних, пошукових інформаційно-аналітичних системах, репозитаріях (електронних архівах): містить результати наукових досліджень з питань економічної теорії та практики, економіки праці тощо.Item Вплив важелів державної підтримки на стратегію розвитку сільськогосподарських підприємств(ЦНТУ, 2022) Шинкар, Д. П.; Shynkar, D.Метою статті є дослідження особливостей врахування важелів державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників при розробці та впровадженні стратегії їх розвитку, в тому числі при використанні методу SWOT-аналізу. Обґрунтовано, що державна фінансова підтримка є важливим елементом стратегічного розвитку та стратегічного менеджменту сільськогосподарських підприємств, що вимагає її індивідуального розгляду при побудові стратегій їх розвитку. Індивідуальність підходу зумовлена, в першу чергу, тим, чи визнається процес використання державної фінансової допомоги як самостійний напрям розвитку, а, відповідно, як самостійний вид стратегії. Доведено, що самостійний вид стратегії є логічним та доцільним при неавтоматичній державній допомозі, яка передбачає прийняття рішення щодо користування нею, але самостійність стратегії використання державної фінансової допомоги обмежена тим, що, в будь-якому випадку, вона є адаптаційною і виступає інструментом реалізації генеральних конкурентних стратегій підприємства. Обґрунтовано, що відсутня чіткість у розумінні місця державної фінансової допомоги в системі чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що не дає раціонально використовувати її можливості. Визначено, що необхідним є врахування синергетичного ефекту на інші ключові показники розвитку підприємства, адже обмежуючи внутрішнє та зовнішнє середовище лише факторами, які безпосередньо стосуються державної фінансової підтримки, побудувати ефективну стратегію неможливо. Тому необхідно концентруватися на усіх аспектах внутрішнього середовища сільськогосподарського підприємства для ідентифікації сильних та слабких сторін, загроз та можливостей. У контексті цього визначено широке коло перспектив подальших досліджень, які пов’язані з конкретними методичними підходами щодо побудови стратегій використання різних видів державної фінансової допомоги сільськогосподарських підприємств. The purpose of the article is to study the peculiarities of taking into account the levers of state financial support of agricultural producers in the elaboration and implementation of their development strategy, including while using the SWOT analysis method. It has been substantiated that state financial support is an important element of strategic development and strategic management of agricultural enterprises, which requires its individual consideration when building their development strategies. The individuality of the approach is determined, first of all, by whether the process of using state financial assistance is recognized as an independent direction of development, and accordingly as an independent type of strategy. It has been proven that an independent type of strategy is logical and expedient in the case of non-automatic state support, which involves making a decision on its use, but the independence of the strategy of state financial support using is limited by the fact that, in any case, it is an adaptation tool and a tool for implementing general competitive strategies of the enterprise. It has been grounded that there is a lack of clarity in the understanding of the place of state financial support in the system of factors of the external and internal environment, which does not allow rational use of its opportunities. It has been determined that it is necessary to take into account the synergistic effect on other key indicators of the enterprise’s development, because when limiting the internal and external environment only to factors directly related to state financial support, it will be impossible to build an effective strategy. Therefore, it is necessary to focus on all aspects of the internal environment of an agricultural enterprise to identify strengths and weaknesses, threats and opportunities. In this context, a wide range of prospects for further research, which are related to specific methodical approaches to building strategies for the use of various types of state financial support for agricultural enterprises, have been determined.Item Інвестиційна складова розвитку туристичних дестинацій(ЦНТУ, 2022) Сущенко, О. А.; Sushchenko, O.В статті наведено принципові підходи щодо розвитку туристичних дестинацій, в першу чергу, завдяки інвестиційній складовій. Обґрунтовано необхідність розвитку дестинацій сільського та зеленого туризму задля вирішення проблематики диспропорцій соціально-економічного розвитку сільських територій та диверсифікації сільської економіки. Показано, що розвиток дестинацій сільського та зеленого туризму тісно пов’язаний з екологічними проблемами, до яких прикута увага не лише на державному, а й на глобальному рівні. Популяризація розвитку сільського та зеленого туризму в Україні дозволить не тільки вирішити екологічні проблеми регіонів, а й стати одним із напрямів диверсифікації сільської економіки, оскільки туризм, за статистикою Всесвітньої ради з туризму та екскурсій та Всесвітньої туристичної організації, є найбільшою динамічною галуззю у світі. Зупинення господарської діяльності великої кількості суб’єктів туристичного бізнесу призвело до втрати ними конкурентних позицій, а для деяких – до подальшого виходу з ринку. Для відновлення їх функціонування необхідно залучити інвестиційні ресурси, а також розробити відповідні програми підтримки як на регіональному, так і на національному рівнях. Інвестиції в туристичну діяльність сприятимуть подальшому ефективному розвитку, насамперед, регіонів України. Проаналізовано специфіку та визначено основні напрями залучення інвестицій в туристичну сферу. Враховуючи досить низьку інвестиційну активність у туристичній сфері, а особливо капітальні вкладення у розвиток туристичної сфери у сільській місцевості, доцільно активізувати співпрацю суб’єктів господарювання із спеціалізованими фондами, венчурними компаніями та іншими установами, зокрема з Фондом розвитку сільських територій. Визначено можливості вирішення проблематики залучення фінансових ресурсів задля фінансування туристичних проектів. Виокремлено основні чинники впливу на розвиток сільського та зеленого туризму. Запропоновано узагальнений план дій для розвитку сільського та зеленого туризму. The article presents principled approaches to the development of tourist destinations, primarily due to the investment component. The need for the development of rural and green tourism destinations in order to solve the problem of disproportions in the socio-economic development of rural areas and diversification of the rural economy is justified. It is shown that the development of rural and green tourism destinations is closely interrelated with environmental issues, to which attention is focused not only at the state, but also at the global level. Popularization of the development of rural and green tourism in Ukraine will allow not only to solve the environmental problems of the regions, but also to become one of the directions of diversification of the rural economy, since tourism, according to the statistics of the World Council on Tourism and Excursions and the World Tourism Organization, is the largest dynamic industry in the world. The suspension of business activity of a large number of tourism business entities led to the loss of their competitive positions, and for some to further exit from the market. To restore their functioning, it is necessary to attract investment resources, as well as to develop appropriate support programs at both the regional and national levels. Investments in tourism activities will contribute to the further effective development, first of all, of the Ukraine regions. The specifics have been analyzed and the main directions of investment attraction in the field of tourism have been determined. Considering the rather low investment activity in the tourism sector, and especially capital investments in the development of the tourism sector in rural areas, it is advisable to intensify the cooperation of business entities with specialized funds, venture capital companies and other institutions, in particular with the Fund for the Development of Rural Areas. The possibilities of solving the problem of attracting financial resources for the financing of tourism projects have been determined. The main factors influencing the development of rural and green tourism are highlighted. A generalized action plan for the development of rural and green tourism is proposed. According to it, it is necessary to solve the tasks set in the direction of investment support for the development of rural and green tourism, increase the efficiency of management, organize partnerships with state authorities, develop quality standards for rural estates of Ukraine, improve the qualifications of subjects of tourist activity and create a marketing plan for the development of rural and green tourism.Item Стратегія економічного розвитку малих підприємств(ЦНТУ, 2022) Труніна, І. М.; Пряхіна, К. А.; Trunina, I.; Pryakhina, K.У статті визначено, що малі підприємства є важливою рушійною силою розвитку економіки. Це доводить частка таких підприємств у загальній кількості підприємств України, а саме 95,2 %. Проте аналіз вітчизняних та міжнародних досліджень за даною тематикою доводить необхідність розробки такими підприємствами стратегії розвитку та зростання. Визначено теоретичні поняття: стратегічний менеджмент, стратегія малого бізнесу та суб’єкти малого бізнесу. Досліджено нормативні документи України, які регулюють діяльність малих підприємств, а саме Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», Господарським кодексом України, Стратегією розвитку малих та середніх підприємств. Проаналізовано показники діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні протягом 2016- 2020 рр. та визначено їх кількість за видами економічної діяльності. Відповідно найбільше малих підприємств у сфері оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, сільське, лісове та рибне господарство, промисловість та у сфері операції з нерухомим майном. Представлено інструментарій розробки стратегії розвитку малих підприємств, який включає такі елементи: аналіз стану малого підприємства (SWOT – аналіз для вивчення чинників, які впливають на поточний стан підприємства); маркетингові дослідження зовнішніх чинників та конкурентів (PESTEL – аналіз; ICEDRIPS – аналіз); визначення цілей, місії малого підприємства та майбутніх планів (Business Model Canvas та канва ціннісної пропозиції (value proposition canvas); вибір стратегії; виконання запланованих заходів та оцінка результатів отриманих в рамках реалізації стратегії малого підприємства. Запропоновано стратегії розвитку малих підприємств: проникнення на ринок, розширення продукту, сегментація, Інтернет-маркетинг, диверсифікація, зниження витрат, утримання клієнтів, розвиток або розширення ринку, альтернативні канали, партнерства, поглинання та злиття. The article defines that small enterprises are an important driving force of economic development. This is proved by the share of such enterprises in the total number of Ukrainian enterprises, namely 95,2 %. However, the analysis of domestic and international research on this topic proves the need for development and growth strategies by such enterprises. Theoretical concepts are defined: strategic management, small business strategy and small business subjects. The normative documents of Ukraine, which regulate the activities of small enterprises, namely the Law of Ukraine “On the development and state support of small and medium-sized enterprises in Ukraine”, the Economic Code of Ukraine, Strategies for the development of small and mediumsized enterprises, have been researched. The performance indicators of small business entities in Ukraine during 2016-2020 were analyzed and their number was determined by type of economic activity. By types of economic activity, there are the most small enterprises in the sphere of wholesale and retail trade, repair of motor vehicles and motorcycles, agriculture, forestry and fishing, industry and in the sphere of real estate transactions. The toolkit for developing a strategy for the development of small enterprises is presented, which includes the following elements: analysis of the state of a small enterprise (SWOT - analysis for the study of factors that affect the current state of the enterprise); marketing research of external factors and competitors (PESTEL – analysis; ICEDRIPS – analysis); definition of goals, mission of a small enterprise and future plans (Business Model Canvas and value proposition canvas); choosing a strategy; implementation of planned activities and evaluation of the results obtained as part of the implementation of the strategy of a small enterprise. The proposed growth strategies include: market penetration, product expansion, segmentation, Internet marketing, diversification, cost reduction, customer retention, market development or expansion, alternative channels, partnerships, acquisitions, and mergers.Item Self-management as a tool of improvement of the quality of management of modern enterprises(ЦНТУ, 2022) Androshchuk, I.; Lypchanskyi, V.; Pitel, N.; Андрощук, I. O.; Липчанський, В. О.; Пітел, Н. С.The paper is devoted to the study of self-management as an effective tool for improving the quality of management of modern enterprises. The modern approaches to the practice of self-management is analyzed in the paper. The place of selfmanagement in the structure of general management of enterprises is defined. It has been established that the majority of scientific works consider self-management exclusively as a means of increasing the productivity of a specific employee, which collectively ensures increasing in the overall productivity of the staff. The hypothesis was put forward that there is a direct relationship between the practice of self-management and the indicator of the enterprise's financial income. An analysis of modern approaches to the phenomenon of self-management was carried out. The key components of self-management are defined. It has been established that currently selfmanagement has undergone three stages of development. The first stage involves studying the experience of individuals regarding the effectiveness of various techniques in their personal work by trial and error. The second stage reveals the development of such skills as memory training and rational reading. The third stage is due to the systematization of technical knowledge of individual work. It has been established that self-management significantly affects the profitability of modern enterprises, regardless of their specifics and size. The effective methods by which self-management can have a positive effect on the company's profit are identified, namely by reducing costs, increasing motivation, expanding innovation and improving quality. The main methods that make it possible to establish the relationship between self-management and the company's financial indicators are: analysis of financial indicators, employee surveys, comparative analysis with competitors, customer reviews. The article provides examples of empirical studies that confirm the proposed hypothesis regarding the existence of a direct relationship between the practice of self-management and the company's income indicator. The main ways of self-management that could improve the quality of management at modern enterprises are proposed, namely: expanding opportunities, adaptability, innovativeness, responsibility and constant selfimprovement. It has been established that self-management is a valuable tool for modern enterprises that seek to improve the quality of their management practices. Стаття присвячена дослідженню самоменеджменту як ефективного інструменту підвищення якості менеджменту сучасних підприємства. У роботі проаналізовано сучасні підходи до практики самоменеджменту. Визначено місце самоменеджменту в структурі загального менеджменту підприємств. Встановлено, що більшість наукових праць розглядає самоменеджмент виключно як засіб підвищення продуктивності конкретного працівника, що в сукупності забезпечує підвищення загальної продуктивності праці персоналу. Висуното гіпотезу про наявність прямого взаємозв'язку між практикою самоменеджменту та показником фінансового доходу підприємства. Проведено аналіз сучасних підходів до явища самоменеджменту. Визначено ключові компоненти самоменеджменту, а саме: самосвідомість, саморегуляція, управління часом, мотивація, прийняття рішень, комунікація. Встановлено, що на даний час самоменеджмент пройшов три етапи розвитку. Перший етап передбачає вивчення досвіду окремих осіб щодо ефективності різних технік у своїй особистій роботі методом спроб та помилок. Другий етап розкриває розвиток таких навичок, як тренування пам'яті та раціонального читання. Третій етап обумовлений систематизацією технічних знань індивідуальної роботи. Встановлено, що самоменеджмент значно впливає на дохідність сучасних підприємств незалежно від їх специфіки та розміру. Виокремлено ефективні способи, за допомогою яких самоменеджмент може позитивно вплинути на прибуток підприємства, а саме за рахунок зниження витрат, підвищення мотивації, розширення інновацій та підвищення якості. Основними способами, які дають змогу встановити залежність між самоменеджментом та фінансовими показниками підприємства є: аналіз фінансових показників, опитування співробіт.Item Моделі ефективності управління часом організації в умовах інноваційних трансформацій(ЦНТУ, 2022) Левченко, О. М.; Немченко, Т. А.; Коваленко, С. В.; Levchenko, O.; Nemchenko, T.; Kovalenko, S.В статті розкривається актуальність формування культури тайм-менеджменту як на особистісному, так і на корпоративному рівні, спираючись на те, що управління часом належить до одних із найважливіших soft skills на сьогодні, яке дасть можливість наростити загальну продуктивність організації. Авторами запропоновано трактувати тайм-менеджмент як мистецтво, яке покликане знайти межі між раціональним використанням часу та страхом неефективного його використання для забезпечення в кінцевому підсумку добробуту людини. Підкреслено, що управління часом здійснюється з огляду на психологічні, соціальні та поведінкові фактори впливу. Встановлено, що велику роль при плануванні часу відіграє вплив часових структур та часових норм поведінки, які встановлюють рамки, згідно яких відбувається планування робочого часу. Запропоновано розрізняти чотири моделі ефективності використання робочого часу, враховуючи рівень структурованості робочого часу та продуктивності праці в організації. Загалом, автори пропонують виокремлювати депресивно-стагнаційну, бюрократично-орієнтовану, людиноцентричну та модель, яка орієнтована на результативність. Підкреслено, що кожна компанія в залежності від етапу власного розвитку та розмірів може проходити кожен з цих етапів, однак найефективнішими є людиноцентрична модель та модель, яка орієнтована на результативність. Розроблено механізм впровадження технології тайм-менеджменту для формування найоптимальнішого варіанту управління часом як на індивідуальному, так і на корпоративному рівнях. Зокрема, запропоновано здійснити аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників впливу на процес тайм- менеджменту. Наступним етапом автори вважають за доцільне визначити часові обмеження та врахувати тип часових механізмів, які притаманні працівникам. Реалізація процесу тайм-менеджменту за оптимальної її побудови в результаті приведе до зростання продуктивності праці, зниження впливу негативних чинників, зокрема стресу, та позитивно вплине на якість життя. The article discloses the significance of the formation of a time management culture both at personal and corporate levels. It is based on the fact that time management is one of the most important soft skills today, which will give an opportunity to increase overall productivity of a company. Having carried out the evolution of the opinions of scientists regarding the category "time management", the authors came to the conclusion that this concept should be interpreted as an art that is designed to find the boundaries between the rational use of time and the fear of its inefficient use to ultimately ensure human well-being. It is emphasized that time management is carried out taking into account psychological, social and behavioral influencing factors. It has been established that a major role in time planning is played by the influence of time structures and time norms, which establish the framework according to which the actual planning of working hours takes place. The authors proposed to distinguish four models of the efficiency of the use of working time, taking into account the level of structured working time and labor productivity in a company. In general, the authors distinguish a depressive-stagnant, bureaucratic-oriented, people-centered, and performance-oriented model. It should be noted that each company, depending on the stage of its own development and size, can go through each of these stages, but the most optimal are the human-centered model and the performance-oriented model. The authors developed a mechanism for the introduction of time management technology for the formation of the most optimal option for time management both at the individual and corporate levels. In particular, it is proposed to carry out the analysis of internal and external factors influencing a time management process. As the next stage, the authors consider it expedient to determine time limits and take into account the type of time mechanisms that are inherent to employees. The implementation of the time management process with its optimal construction will lead to an increase in labor productivity, a decrease in the influence of negative factors, in particular stress, and will positively affect the quality of life.Item Принципи бюджетного процесу та фінансового регулювання в законодавстві ЄС(ЦНТУ, 2022) Шалімов, В. В.; Роєва, О. С.; Решетов, В. О.; Shalimov, V.; Roieva, O.; Reshetov, V.Вивчення принципів бюджетного процесу з метою визначення їх позитивних аспектів та використання з метою удосконалення вітчизняного законодавства в сфері бюджетного процесу є важливою задачею. Метою даного дослідження є аналіз принципів бюджетного процесу та фінансового регулювання в законодавстві ЄС, окреслення напрямів їх впровадження у механізм вітчизняного бюджетного процесу, бюджетного менеджменту та бюджетної політики. Досліджено принципи бюджетного регулювання, які пропонуються міжнародними організаціями, зокрема OECD, а також принципи, передбачені в Фінансовому регламенті, що застосовується до загального бюджету Європейського Союзу. Здійснено їх порівняння з принципами бюджетної системи України, які визначені в Бюджетному кодексі України. Обґрунтовано, що бюджетні принципи представляють цінності та правила, які опосередковано впливають на різні аспекти бюджетного процесу, бюджетного менеджменту, а також на багато інших питань державного управління. Визначено, що принцип надійного фінансового управління та продуктивності, який вимагає врахування фактично чотирьох принципів (економії, ефективності, результативності, продуктивності), передбачає чіткий акцент на використання Smart-підходу (наявність конкретних, вимірюваних, досяжних, релевантних та обмежених в часі цілей), контролю та моніторингу, прозорості та публічності. Окрема увага в принципі надійного фінансового управління та продуктивності приділяється ефективному та результативному внутрішньому контролю виконання бюджету. Навпаки, питання контролю та аудиту в Бюджетному кодексі України розглядаються лише з точки зору висвітлення суб’єктів контролю та їх повноважень і об’єктів контролю. Обґрунтовано доцільність використання даного досвіду ЄС, оскільки принципи управління як важливі принципи бюджетного процесу розпорошені між іншими принципами бюджетної системи України і необхідно робити акцент саме на управлінні державними та місцевими фінансами або на бюджетному менеджменті на державному та місцевому рівнях з урахуванням необхідності забезпечення конкретних вимог економічного розвитку. Studying the principles of the budget process in order to determine their positive aspects and use them to improve national legislation in the field of the budget process is an important task. The purpose of this study is to analyze the principles of the budget process and financial regulation in EU legislation, outline the directions of their implementation in the mechanism of the national budget process, budget management and budget policy. The principles of budget regulation proposed by international organizations, in particular the OECD, as well as the principles provided for in the Financial Regulation applicable to the general budget of the European Union, have been studied. These principles have been compared with the principles of the budget system of Ukraine, which are defined in the Budget Code of Ukraine. It is substantiated that budget principles represent values and rules that indirectly affect various aspects of the budget process, budget management, as well as many other issues of public administration. It has been determined that the principle of sound financial management and productivity, which requires taking into account four principles (economy, efficiency, effectiveness, productivity), implies a clear emphasis on the use of the Smart approach (the presence of specific, measurable, achievable, relevant and time-bound goals), control and monitoring, transparency and publicity. Special attention in the principle of sound financial management and productivity is paid to efficient and effective internal control of budget implementation. On the contrary, the issues of control and audit in the Budget Code of Ukraine are considered only from the point of view of the subjects of control and their powers, and objects of control. The expediency of using this EU experience is substantiated because management principles as important principles of the budget process are scattered among other principles of the budget system of Ukraine and it is necessary to focus specifically on the management of state and local finances or on budget management at the state and local levels, taking into account the need to ensure the specific requirements of economic development.Item Генезис розвитку та становлення податкової системи України(ЦНТУ, 2022) Магопець, О. А.; Magopets, О.У статті проведено дослідження закономірностей розвитку та становлення податкової системи України з виокремленням окремих часових періодів, а у їх межах етапів, які є найбільш значимими з точки зору її формування та еволюції. Базуючись на показниках податкового навантаження проведено оцінку ефективності впроваджуваних змін до податкового законодавства та реформування податкової системи. На основі ґрунтовного вивчення та аналізу положень законодавчих актів, починаючи від моменту проголошення незалежності України й до теперішнього часу, визначено тенденції розвитку податкової системи України та охарактеризовано основні етапи її становлення. Обґрунтовано, що ознакою першого етапу становлення податкової системи (охоплює період 1991-2010 рр.), є закладення основ її створення, формування податкових механізмів справляння встановлених податків і зборів, розширення елементів податкової системи та їх періодична трансформація. Другий етап становлення податкової системи (охоплює період з 2011 р. й донині) характеризується реформуванням податкової системи та оновленням податкових механізмів справляння окремих податків. Базуючись на результатах аналізу рівня податкового навантаження впродовж всього періоду розвитку та еволюції податкової системи України, аргументовано, що реформування податкової системи здебільшого викликано необхідністю стабілізації фінансової ситуації в країні, стимулювання процесів економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості України в міжнародному середовищі, при цьому, діюча податкова система України не в повній мірі забезпечувала збалансованого з реальними можливостями економіки податкового навантаження. Встановлено, що найбільш ефективними були трансформаційні процеси, які відбувалися на першому етапі становлення податкової системи в період 1998- 2004 рр., та на другому етапі – в період 2011-2013 рр. Реформування податкової системи України, що відбувалося в інші періоди, не приносило належного ефекту, оскільки інструментарій реалізації податкових реформ не завжди був адекватним реальному соціально-економічному стану країни, а проваджувана податкова політика не відповідала цілям та завданням економічної стратегії держави. The article examines the patterns of development and formation of the tax system of Ukraine, highlighting certain time periods, and within them, the stages that are the most significant from the point of view of its formation and evolution. Based on the indicators of the tax burden, an assessment of the effectiveness of the implemented changes to the tax legislation and the reform of the tax system was carried out. On the basis of a thorough study and analysis of the provisions of legislative acts, starting from the moment of the declaration of independence of Ukraine and up to the present time, the trends in the development of the tax system of Ukraine have been determined and the main stages of its formation have been characterized. It is substantiated that a sign of the first stage of the formation of the tax system (covering the period 1991-2010) is the laying of the foundations for its creation, the formation of tax mechanisms for the payment of established taxes and fees, the expansion of the elements of the tax system and their periodic transformation. The second stage of the formation of the tax system (covering the period from 2011 to the present day) is characterized by the reform of the tax system and the renewal of tax mechanisms for the payment of individual taxes. It is proven that the reform of the tax system was mostly carried out in order to stabilize the financial situation in the country, to stimulate the processes of economic growth and increase the investment attractiveness of Ukraine in the international environment. At the same time, the current tax system of Ukraine did not fully ensure the balancing of the tax burden in accordance with the real capabilities of the economy. ased on the results of the analysis of the level of the tax burden throughout the entire period of development and evolution of the tax system of Ukraine, it was established that the most effective were the transformational processes that took place at the first stage of the formation of the tax system in the period of 1998-2004, and at the second stage - in the period of 2011 -2013. The reform of the tax system of Ukraine, which took place in other periods, did not bring the proper effect, since the tools for the implementation of tax reforms were not always adequate to the real socio-economic state of the country, and the implemented tax policy did not meet the goals and objectives of the economic strategy of the state.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »