У роботі висвітлені проблеми варіювання смислового значення поетичного слова, розглянуті об’єктивні закономірності організації художнього тексту з метою зведення до мінімума інтуіцію та суб’єктивізм в інтерпретації. Важливим у вивченні семантики слова у поетичних текстах є вчення про лінгвоестетичну природу художнього слова. Особливо значущим цей підхід виявився при аналізі художньо-поетичного мовлення, специфіку якого значною мірою становлять найнесподіваніші семантичні трансформації мовних одиниць у ході їхнього використання.
Для вивчення мови з погляду її семантичного наповнення застосовують гносеологічні, естетичні та комунікативно-когнітивні чинники.
Семантику слова, загалом, формують ціла низка чинників. Згадаємо насамперед найрізноманітніші явища із соціального, соціального, політичного та економічного життя відповідної епохи. Їх вплив на функціонування слів зокрема і в художньому тексті важко переоцінити. Тому, аналізуючи поетичний текст, варто ураховувати всі аспекти пізнавальної діяльності автора, виявляти різні поєднання елементів його естетичного пошуку.
